30.05.2022
Тема: Марина Аромштам (нар. 1960). «Коли відпочивають янголи». Моральні проблеми та їхнє осмислення у творі.
Мета уроку: познайомити учнів із постаттю письменниці та її творами, виявити суть
основних ідейних шукань Марини Аромштам; розвивати вміння працювати з художнім
текстом; формувати навички пошуково-дослідницької роботи, усного і писемного
мовлення; сприяти вихованню взаєморозуміння в колективі, поваги до оточуючих
людей.
Добрий день, дорогі діти!
Кожен із нас має своє призначення, заради якого прийшов на цей світ. Дуже
шкода, що багато людей цього не розуміє і пливе річкою життя, не бажаючи нічого змінювати. Їх повною мірою
задовольняє те, що вони їдять, що одягають. Та якщо навіть когось це і не
влаштовує, то він просто промовчить, тому що так чинить більшість. Але будуть і
такі, які боротимуться за свої традиції, культуру, а, познайомившись
ближче з навколишнім та внутрішнім
світом, знайдуть свій сенс життя. Саме про таку людину і пошуки власного сенсу
життя, про героїв її літературних творів ви дізнаєтесь сьогодні.
Марина Семенівна Аромштам - відомий журналіст, талановитий педагог, автор
популярних книг по вихованню дітей. Народилася в Москві 20 березня 1960 року.
Як і всі її однолітки, ходила до школи, після закінчення якої вступила на відділення початкових класів
педагогічного факультету Московського державного педагогічного інституту.
Закінчивши інститут у 1981 році, отримує диплом вчителя початкових класів.
Упродовж 19 років працює вчителем
початкових класів. Під її керівництвом розвивається експериментальний клас. У
1997 році стає фіналістом Московського конкурсу «Учитель року». Видавати твори
і друкуватися Марина Семенівна почала з 1996 року.
З 2000 по 2007 рік очолювала інноваційні проекти дошкільних установ та
закладів для дітей-сиріт.
З 2000 року Марина Аромштам є головним редактором газети «Дошкільна
освіта», отримала нагрудний знак «Почесний працівник загальної освіти». Статті
Аромштам з проблем педагогічної реальності друкуються в багатьох газетах і
журналах. У 2004 році їй присвоєно звання «Кандидат педагогічних наук».
У 2007 році в журналі «Кукумбер» були опубліковані перші художні твори
Аромштам – оповідання з циклу «Волохата дитина».
Аромштам Марина Семенівна сьогодні – мама двох дітей, талановитий
письменник, журналіст, педагог, головний редактор сайту «ПапМамБук».
Марина Семенівна також автор книг про виховання: «Будинок, в якому живе
малюк», «Маленькі дітки – маленькі біди», «Дитина і дорослий в педагогіці
переживання»; художніх творів: «Дружина декабриста», «Легенда про Ураельфе»,
«Коли відпочивають янголи», «Інша дорога» тощо.
Працюючи в школі, накопичила великий досвід зі спілкування з дітьми та їх
батьками. Тому і не дивно, що в своїх творах вона порушує питання
взаєморозуміння. У скарбничці досягнень Аромштам є премія «Срібне перо» за
підсумками конкурсу авторів «Учительської газети».
В ексклюзивному інтерв’ю, записаному головним редактором
видавництва Грані-Т Оленою Мовчан, на запитання «Чи знайомі Ви з Україною і які Ваші очікування від спілкування з
українським читачем?» письменниця розповіла:
«Моя бабуся
родом з України. Вона знала українську, любила співати українські пісні. Щось я
запам’ятала з дитинства – такий легкий доторк до мови. Крім того, існує сімейна
леґенда про мою появу на світ. Мої мама й тато два роки після заміжжя жили без
дітей. А потім поїхали в Україну – в містечко Славута на Хмельниччині – до
бабусиної сестри. Стояла спека, було багато-багато суниць, і вода в річці
прогрілася. І начебто ця тепла українська річка й подарувала моїм батькам мене.
Так що я до певної міри теж «родом» з України. Коли я підросла, мама мене
возила в ті місця. Але показала мені передовсім те, що сама дуже любила: білі
хатинки, що потонули в зелені, суниці й річку.
А ще я в
дитинстві танцювала «український танець» у хореографічному гуртку в будинку
культури. Звісно, танцювала я в костюмі: плахта, віночок. Пригадую, тоді всі
дитячі концерти завершувалися сюїтою «Дружба народів». Ну й читала я різне:
українські народні казки, ясна річ, Гоголя, пізніше – романи про Богдана
Хмельницького, Івана Мазепу, «Молоду гвардію». В останній книзі, якщо Ви
пам’ятаєте, розповідається про українське підпілля… Харків для мене – місто, де
жив і працював великий психолог Лев Семенович Виготський. Київ – сакральна
точка на земній кулі, де історія згущується до стану матерії. Львів – місто, де
повсюди леви і яке якось драматично вписане в наші сімейні леґенди…
Що
стосується українських читачів, то мені просто дуже приємно думати, що мої
книжки перекладені й будуть читатися в Україні. Будь-який письменник мріє про
розуміння, але що за цим стоїть, пояснити не може. Я не виняток. Читач вичитує
те, що хоче й може. На те він і читач.»
2) Про книгу «Коли відпочивають янголи»
Повість письменниці та педагога Марини Аромштам «Коли відпочивають янголи»
удостоєна високих літературних відзнак. У Росії, на батьківщині автора, книжка
здобула Велику премію Національної дитячої літературної премії «Заповітна
мрія», до того ж, перше місце їй присудило саме дитяче журі. А в Європі вона
увійшла до престижного щорічного каталогу найкращих дитячих видань «Білих
ворон–2011».
2011 року “Коли відпочивають янголи” вийшли друком в українському перекладі
Івана Андрусяка.
У сюжеті книги іде розповідь від імені дівчинки Аліни, котра навчається у
початкових класах та від імені учительки Маргарити Семенівни, яку скорочено називають Марсем,
згадується про її щоденник. До того ж, остання признається, що не любить дітей,
але їм віддає всю себе, вміє їх заохотити до навчання та вкласти у них
правильні думки. Може, у неї це просто дар, чи їй допомагають ангели, про яких
вона розповідає? Вона не є ідеальним педагогом, в своїй роботі навіть відкидає деякі «вічні»
педагогічні цінності…
Ця повість відображає душу
маленького школяра, у якого зовсім вже не дитячі міркування, а також важку
працю вчителя. Крім цього, у книзі йдеться про роль батька та дідуся у житті
дитини, та описуються різні нелегкі життєві ситуації.
Звернімося до авторського бачення:
«Книжка «Коли відпочивають
янголи» задумувалась як роман для старших підлітків. Ця книга була моїм
прощальним словом школі, вона писалася навздогін тим дітям, які стали
прототипами моїх героїв.» (М.Аромштам, із інтерв’ю видавництву
Грані-Т)
«…повість «Коли відпочивають янголи» – про те,
як учителька читає дітям «Короля Матіуша», а діти в цей час живуть своїм складним
і погано керованим життям» (М.Аромштам,
«Післямова автора»)
“У цій повісті дуже мало вигаданого. Сюжет про ангелів взятий із життя,
його було подаровано мені у складних обставинах. Потім я дійсно розповідала цю
історію своїм учням, багато із яких стали прототипами моїх персонажів” (М.Аромштам)
3) Повідомлення про Януша Корчака
Книжку Марини Аромштам «Коли відпочивають ангели» неможливо зрозуміти поза
іншою книжкою іншого педагога й дитячого письменника – «Пригодами короля
Мацюся» Януша Корчака.»
2011 року Сейм Республіки Польща одностайно ухвалив оголосити наступний рік
— Роком Януша Корчака, відомого у всьому світі польського письменника та
педагога. Януш Корчак —літературний псевдонім, що його взяв собі Генріх
Ґольдшміт, поляк єврейського походження, лікар за освітою, який значну частину
свого життя присвятив вихованню знедолених дітей.
У 2012 році виповнилося століття з дати заснування “Дому сиріт”,
будинку-інтернату для єврейських дітей, який діяв у 1912-1942 роках у Варшаві.
“Дім Сиріт”, як і “Наш Дім”, притулок для сиріт із польського робітничого
середовища, завдяки оригінальній системі виховання, запровадженій Корчаком,
давно вже стали легендою. Згадаймо лише про принцип дитячого самоврядування,
надзвичайно важливий для педагогіки Старого Лікаря (так називали Януша Корчака
його вихованці). “Якщо хтось зробив щось погане, краще за все йому пробачити.
Якщо зробив погане, бо не знав, то тепер знатиме. Якщо зробив погано неумисно –
у майбутньому буде обережнішим”. Кожен, хто уважним оком прочитає педагогічні
чи художні твори Януша Корчака, зауважить, що всі вони сповнені розуміння
недосконалості, несправедливості, жорстокості суспільства і відтак —
трагічності буття. Але навіть в умовах довколишнього хаосу, який ніколи не
стане гармонійним і добрим до людини, залишається настанова виховувати у дітях
найкраще і найсвітліше.
Іще одна причина оголошення Року Януша Корчака — трагічна. Адже у 2012-му
виповнилося 70 років із дня загибелі Старого Лікаря і його вихованців у
концентраційному таборі Треблінка. Януш Корчак як відомий письменник мав
можливість уникнути страти. Але його вихованці були приречені на смерть. Тож
Старий Лікар вирішив не залишати дітей самих…
Дуже важливо, що ми маємо всі підстави вважати Корчака трохи “київським”
письменником. Адже свою найвідомішу педагогічну працю “Як любити дітей”, за
свідченням істориків, Януш Корчак написав, принаймні частково, саме у свій
“київській період” (1915-1918 роки).
Напередодні проголошення наступного року Роком Корчака, на Львівському
форумі видавців звання «Найкраща книга Форуму-2011» було присуджено, зокрема,
“Пригодам короля Мацюся” Януша Корчака, які вийшли друком у видавництві
“А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”. У цьому виданні під однією обкладинкою об’єднано дві
повісті - «Король Мацюсь Перший» і «Мацюсь на безлюдному острові». Автори
передмови до нового видання … вказують на певні риси Гамлета та Дон Кіхота у
постаті головного героя, хлопчика Мацюся, якому дуже рано довелося стати
королем, взявши на себе відповідальність за чужі долі у розв’язанні загадки,
яка, здається, немає позитивного розв’язання, — загадки влаштування
гармонійного суспільного устрою.
Наприкінці першої повісті короля Мацюся засуджують до страти, але перед
самим виконанням вироку замінюють найвищу кару на заслання на безлюдний острів.
Друга повість завершується смертю головного героя… Але ці твори, важкі як для
дитини, так і для дорослого, багато педагогів не просто вважають класикою
світової літератури, а й наполегливо радять для прочитання. Одна з таких
педагогів — Марина Аромштам, російська письменниця, чия книжка-переможниця
багатьох конкурсів “Коли відпочивають янголи” також ніби у передчутті Року
Корчака з’явилася нещодавно у перекладі Івана Андрусяка у видавництві
“Грані-Т”. Це повість для дітей середнього та старшого шкільного віку. У ній
описано досвід учителювання авторки, заснований на принципах педагогіки
Корчака.
…“Коли відпочивають янголи” — книжка надзвичайно щира; вона аж ніяк не
ідеалізує дітей, не оминає багатьох проблемних моментів виховання, але разом із
тим стверджує “утопічну” педагогічну систему Старого Лікаря. Останні
речення повісті “Коли відпочивають янголи” із “Післямови автора” неодмінно
хочеться зацитувати: “Знайдіть “Короля Матіуша”. Відкопайте з бібліотечного
пилу. Відшукайте в чарівній мережі Інтернет. Наткніться на неї — випадково — на
книжковій полиці в гостях у знайомих. Прочитайте її неодмінно. Інакше ви не
зрозумієте чогось важливого про себе”.
Домашнє
завдання
Прочитати повість https://www.ukrlib.com.ua/styslo-zl/printit.php?tid=8844
Тема: Річард Бах. "Чайка Джонатан Лівінгстон" як філософська метафора людського життя.
Прочитайте твір у вашому підручнику або за просиланням https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=1738
Тема: Антуан де
Сент-Екзюпері. Філософська казка-притча
«Маленький принц». Художні образи твору.
Мета: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом
письменника, визначити особливості його світогляду, проаналізувати образи «дорослих» у казці «Маленький принц», з’ясувати
філософську проблематику твору, значення символів; розвивати навички аналізу
тексту, виразного читання, інсценування, творчу уяву, логічне мислення, вміння
доходити власних висновків.
Дорогі діти! Ознайомтеся з поданою нижче інформацією та
виконайте запропоновані завдання. Бажаю успіхів!
«Садівник у пустелі життя». Ці образні рядки належать людині, яка була таким
садівником і ще за життя стала легендою — Антуану де Сент-Екзюпері (1900—1944).
Народився майбутній письменник у червні 1900 року у
Ліоні, в старовинній аристократичній сім’ї. Його далекі
пращури — середньовічні лицарі-хрестоносці.
Антуан був мрійником, хотів «дістати
зірку з неба», віршував, малював, грав на скрипці, захоплювався технікою
та машинами. На все життя він залишився зачарованим «країною дитинства». А як виріс, став відважним льотчиком,
воїном, талановитим раціоналізатором авіаційної техніки, філософом,
письменником, журналістом, винахідником ігор. У 30-х роках Антуан на поштовому
літаку потрапив до африканської Сахари. Пустеля причарувала його, і він стає
співцем цих піщаних просторів, де йому не раз загрожувала смерть. Узагалі на
долю Екзюпері випало чимало випробувань. 1935 року його літак зазнав аварії,
помираючого від голоду і спраги Антуана врятували кочівники-араби. І 1938 року переліт Нью-Йорк — Вогняна Земля закінчився теж
аварією. Через струс мозку, численні переломи лікарі заборонили йому літати, та
він подолав опір медиків. Ризикуючи життям, часто вилітав на допомогу
товаришам. Щоразу його життя було на волосині від смерті. Не міг залишитися
осторонь подій Екзюпері й тоді, коли 1940 р. фашисти напали на Францію. Йому
було 39 років — критичний вік для льотчика. Наперекір усім медкомісіям і з
допомогою друзів він домігся права служити в авіаційній частині розвідки.
Ескадрилья за три тижні втратила 17 з 23 екіпажів.
«Я хочу брати участь у війні
заради любові до дітей. Я не можу бути осторонь», — писав Антуан в одному з листів. Командир частини
говорив про нього: «Він не уникає
ризику. Завжди попереду, завжди ладен на все!» Екзюпері відчував свою
відповідальність перед людьми. Що частіше бачив смерть, то дужче любив життя, що
довше був у небі, то ближчою і ріднішою ставала йому земля. 31 липня 1944 р.
літак Екзюпері був збитий німецьким винищувачем і впав у Середземне море.
У свідомості сучасників Екзюпері залишився людиною, котра турботливо і
завбачливо розкриває в інших кращі їх
можливості. Про це свідчать і його твори — «Південна пошта» (1928), «Нічний
політ» (1931), «Планета людей» (1938). Останнім твором
Сент-Екзюпері стала його філософська казка «Маленький принц», написана
1942 р. у Нью-Йорку. Саме тоді його тимчасово відсторонили від бойових польотів
(через вік і травми), і він емігрував до США. Блукаючи серед американських
хмарочосів, багато думав про своїх друзів, про себе, про весь світ, який, як
йому здавалось, втрачав духовні орієнтири.
«Маленький принц» — казка про відчуженість людини у світі
й про те, що завжди є шанс подолати цю відчуженість, треба тільки озирнутися.
Екзюпері присвятив «Маленького принца» своєму другові — Леонові Верту. У
присвяті він пише: «Вибачте
мені, діти, що я присвятив цю книжку дорослому. У мене є серйозне виправдання,
цей дорослий—мій найкращий друг. Є й друге виправдання: він зможе зрозуміти все на світі, навіть
книжки для дітей. І, нарешті, третє: він живе у Франції, йому там холодно
і голодно. Він дуже потребує, щоб його втішили. Та якщо все це не може
виправдати, то я згоден присвятити книжку тому хлопчику, яким був колись цей
дорослий. Усі дорослі спочатку були дітьми, тільки мало хто з них про це
пам’ятає. Отже, я виправляю присвяту: «Леонові Верту, коли він був маленьким».
Екзюпері мав багато друзів. Він хотів купити великий
глобус і позначити прапорцями місця, де зустрів їх. Цей глобус — символ
відданості дружбі, яка, за його словами, може з’єднати розірваний ланцюг
духовних стосунків між людьми. Що ви знаєте про друзів Сент-Екзюпері? Хто вони?
Що цінував у них письменник?
Прочитайте казку «Маленький принц» з вашого підручника. Можна прослухати
коротко за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=XqNlpVq6QgE
Дайте усно відповіді до твору:
- Чому автор змальовує зустріч
хлопчика з льотчиком саме в пустелі?
- Які малюнки автора до казки «Маленький принц» відображають
відчуженість, самотність людини у світі?
- Екзюпері був «садівником у пустелі життя». Що він
садив? Чому так важливо кожному стати «садівником»?
«Маленький принц» —
казка, але незвичайна. Це філософська алегорична казка-притча, в якій образи і
мотиви набувають особливого символічного значення.
Словникова робота: алегорія (грецьк.
аllеgогіа, від аllо — інший і аhогеuо — говорю, тобто інакомовлення) –
спосіб двопланового художнього
зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ, предметів під
конкретними художніми образами та відповідними асоціаціями з характерними
ознаками приховуваного. Алегоричні образи переважно є втіленням абстрактних
понять.
Алегорії у казці: баобаб, лис, троянда, образи дорослих,
змія та ін.
Притча — повчальна
алегорична оповідь, в якій розповідь підпорядкована моралі твору. У притчі
зосереджена певна дидактична (повчальна) ідея. Сент-Екзюпері прагнув, щоб люди,
прочитавши «Маленького принца», замислилися над важливими питаннями сенсу буття
людства і окремої людини. Він утверджує необхідність наповнити життя духовним
змістом.
Запишіть визначення у зошит.
Домашнє завдання:
1) з’ясувати значення символів і алегорій твору (змія,
лис, троянда, жива вода);
2) пояснити малюнки, які зробив Сент-Екзюпері до своєї
книги й намалювати власні;
3) завдання на знання високого рівня (за бажанням):
написати твір на тему «Діти!.. Бережіться баобабів».
Приклад творчої роботи учениці
Діти!.. Бережіться баобабів
Після вигнання з раю в Адама і Єви народилися два сини — Каїн та Авель.
Дорослішали діти — і раділи батьки: обидва не цуралися праці, старались бути схожими
на батька свого. Підрісши, почали здобувати хліб свій в поті чола. Каїн обробляв
землю, садив дерева, жав жниво. Авель пас вівці. Брати мали чимало спільного і
часто ввечері, разом з батьками, за дружнім сімейним столом обговорювали події прожитого
дня, давали одне одному слушні поради. Каїн, наприклад, краще знав, де хороше
пасовище, і радив Авелю. Авель, при нагоді, допомагав братові в полі. Не могли
нарадуватись батьки: в душах у дітей проростали
зерна доброти і взаєморозуміння.
Та були ще й невидимі зерна.
Вони спали глибоко в душі, поки одне з них не надумало прокинутись.
Одного разу Каїн не захотів
принести в жертву Богові ягня, як це робив Авель. На жертовник він поклав плоди.
Прийнявши жертву Авеля, Бог розгнівався на Каїна:«Вірою Авель приніс Мені кращу
жертву, ніж ти». Зерно заздрості пустило паросток.
Господь сказав Каїнові: «Чому
ти засмутився? Якщо ти любитимеш Мене і служитимеш Мені, Я буду прихильним до
тебе».
Та паросток розправлявся і
пнувся вище. Його вже можна було розпізнати — це був баобаб. Та не знав Каїн святого правила
Маленького принца: «Обов’язково потрібно кожен день виполювати баобаби, як
тільки їх вже можна відрізнити від трояндових кущів». І Каїн і далі приховував
злі помисли у своєму серці.
А одного разу, коли обидва
брати були на полі, не стримавши ненависті, що переповнювала його, Каїн убив
Авеля.
«Якщо даси волю баобабам, біди
не оминути». А невиполені баобаби заздрості, жорстокості і люті розрослися і
заволоділи душею Каїна. Вони пронизали її наскрізь своїми коріннями... і
розірвали на шматки.
Ірина Богановська
27.04.2022
Тема: Контрольна робота «Бароко. Класицизм»
Дорогі діти!
Виконайте контрольну роботу та надішліть на перевірку. Роботу пишемо так, як у класі.
Початковий
та середній рівні (0,5 б.)
1.
Визначте хронологічні межі доби бароко.
а)
ХІІ–ХІІІ ст. б) XV–XVII ст.
в)середина
XVI – середина XVIII ст. г) ХІІІ–ХІV ст
2.
Укажіть назву театру, який заснував Мольєр:
а)
«Сучасний театр»; б)
«Блискучий театр»;
в)
«Славетний театр»; г) «
Класичний театр».
3.
Укажіть основну пристрасть пана Журдена, героя п’єси Мольєра:
а)
до всього нового; б) до
всього прекрасного;
в)
до всього старовинного; г) до всього
дворянського.
4.
Укажіть героя, який є втіленням здорового глузду в комедії Мольєра:
а)
Клеонт; б)
Дорант;
в)
пані Журден; г)
Ніколь.
5.
Укажіть, ким був граф Дорант:
а)
радником короля; б)
нареченим Люсіль;
в)
одним із учителів Журдена; г) збіднілим
дворянином.
6.
Укажіть справжнє ім’я Мольєра:
а)
Жан Батіст Гренуй; б) Джон
Гріффін;
в)
Жан Батіст Поклен; г)
Семюель Леггорн Клеменс.
7. Як ще називають
українське бароко:
А) пісенне;
Б) віршоване; В) смішне; Г) козацьке.
8.
Серед названих митців до класицизму НЕ належав
а)
Д. Донн б) Н.
Буало
в)
Ж. Б. Мольєр
г) П. Корнель
9.
Укажіть п’єсу Мольєра, ідеєю якої є думка: «Негідно приховувати своє справжнє
походження…»:
а)
«Тартюф»;
б) «Скупий»;
в)
«Мізантроп»; г)
«Міщанин-шляхтич».
10.
Укажіть, чого, на думку Журдена, бракує його доньці для повного щастя:
а)
багатства;
б) порядного чоловіка;
в)
титулу;
г) знайомств при дворі короля.
11.
Укажіть, від чийого імені граф Дорант передає маркізі Доримені подарунки:
а)
від свого імені; б) від імені
пана Журдена;
в)
від імені короля; г) від імені
незнайомця.
12.
Укажіть, який «титул» здобув Журден у кінці п’єси:
а)
сеньйора; б)
лорда;
в)
арабського падишаха;
г) турецького дворянина.
Достатній рівень (2б. за кожну правильну
відповідь)
1. Розташуйте в хронологічній послідовності події в п’єсі
Ж. Б. Мольєра «Міщанин-шляхтич».
а)
Урочистий обід, улаштований Журденом на честь маркізи;
б)
весілля Клеонта і дочки Журдена;
в)
посвячення Журдена в «мамамуші»;
г)
зустріч Журдена з учителями і кравцем
д)Журден
пише лист маркізі Дорімені.
Г, д, а, в, б
2.
Випишіть художні засоби та назвіть їх в уривку із вірша Джона Донна «Щоб мучить
мене…»
Вогонь
я й лід, жену й тікаю пріч;
Німий
в мольбі, великий у малім.
Антитеза, метафора
Високий
рівень (2 б.)
Напишіть розгорнуту відповідь на 1питання.
1. Чому
граф Дорант «дружив» з паном Журденом? Який зиск він мав із цієї дружби?
2. Чому
сцени навчання пана Журдена викликають сміх?
25.04.2022
Тема. Засоби комічного
(гумор, іронія, сатира, сарказм)
Мета:
·
поглибити знання учнів з теорії літератури, розкрити
моральні уроки твору Мольєра;
·
розвивати вміння визначати засоби творення комічного у
п´єсі, робити узагальнення і висновки, зв’язне мовлення школярів, навички
критичного мислення, артистичні здібності;
·
виховувати уважного глядача.
Добрий день,
дорогі діти! Ми завершуємо вивчення творчості Ж.Б.Мольєра.
Для перевірки домашнього завдання пропоную невеликий літературний диктант.
Напишіть відповіді в зошит та надішліть на перевірку.
Літературний диктант.
1) Жан Батіст Поклен – це…
2) За жанром «Міщанин-шляхтич»…
3) П´єса була написана за наказом … і
повинна висміювати…
4) Головний герой твору «Міщанин-шляхтич» — ...
5) Цей персонаж прагне...
6) Люсіль — це...
7) Весела вигадка про
сина турецького дворянина належить...
8) Перевдягнувся на
турецього вельможу...
9) Пана Журдена
посвятили в неіснуючий сан...
10 У кінці комедії
намічаються весілля...
11) Основні риси характеру Леонта…
12) Ставлення пані Журден до чоловіка…
Повторимо визначення термінів з теорії літератури:
Гумор — вид комічного, коли серйозне в житті зображується
жартівливо, коли про людські вади говориться з добродушною посмішкою.
Іронія — засіб гумору та сатири,
заснований на приховано-глузливому, зневажливо-осудливому зображенні людини чи
явища.
Сатира — художні твори різних жанрів, у яких різке
викриття зображуваного поєднано з його
гострим осміюванням.
Сарказм — зла й уїдлива
насмішка, вищий ступінь іронії, троп і засіб комічності, в основі якого лежить
гострий дошкульний глум, сповнений зневаги.
Сміх
— гостра зброя письменників у боротьбі з різними людськими вадами: лицемірством
і плазуванням, гонористістю та пихатістю, зажерливістю, скупістю,
підлабузництвом... Китайський філософ Конфуцій сказав: "Скаржитися на неприємну річ
— це подвоювати зло, сміятися з неї — це нищити його». А французький письменник Франсуа Рабле у передмові до свого роману
"Гаргантюа і Пантагрюель" писав: "...правду часом пишуть жартома.
Пориватиме тебе на сміх — смійся собі на здоров'я!". Ці слова Ф.
Рабле можна віднести і до комедії "Міщанин-шляхтич" Мольєра. Понад
300 років ця комедія не сходить зі світової сцени. Людство читає цю геніальну
п'єсу, сміється, обговорює... Що викликає сміх у комедії Мольєра? Давайте
замислимося над цим і ми.
Потенціал - можливості, наявні сили, запаси, засоби, що можуть бути
використані.
Істина - правильне відображення об'єктивної дійсності у
свідомості людини, її уявленнях, поняттях, судженнях, умовиводах, теоріях
об'єктивної дійсності. Антонімами поняття істина є
неправда, брехня, хиба.
Давайте з´ясуємо, які основні проблеми порушує Мольєр у комедії.
Основні проблеми
твору «Міщанин-шляхтич»:
ü бажання займати вище становище у суспільстві;
ü одруження за розрахунком;
ü проблема стосунків «батьки - діти»;
ü роль грошей у суспільстві;
ü мистецтво і гроші (на прикладі вчителів);
ü подружня вірність і зрада;
ü правда і «брехня у спасіння».
Самостійна робота
Завдання письмово: дати відповідь на запитання, використовуючи слова
«потенціал», «істина», «мудрість».
Які корисні для життя істини можна
здобути, прочитавши комедію Мольєра?
V. Домашнє завдання
Підготуватися до контрольної роботи з теми «Бароко і класицизм»
Тема:РМ№4. Сутність морального уроку,
утіленого митцем засобами комедії “Міщанин-щляхтич” Мольєра.
Добрий день, дорогі діти!
Сьогодні у нас урок розвитку мовлення. Ми спробуємо написати
твір про той моральний урок, який дав нам Мольєр у своїй комедії «Міщанин-щляхтич».
Я пропоную вам ознайомитися з прикладами
творів і створити свій. Виконані роботи надсилайте у Вайбер в особисті
повідомлення або на електронну пошту oksana.zaika@ukr.net. Якщо виникатимуть питання – звертайтеся, завжди
допоможу. Бажаю успіхів!
Приклад 1.
З чого сміється Мольєр у комедії
"міщанин-шляхтич"? Мольєр (Жан-Батіст Поклеп) - драматург,
поет, актор - створив чудові
п'єси, шо дотепер не сходять зі сцен багатьох театрів світу: "Тартюф", "Дон Жуан",
"Мізантроп". І однією з найкращих,
найяскравіших його комедій є
"Міщанин-шляхтич", де автор намалював сатиричний образ буржуа. Перед нами міщанин Журден - головний герой п'єси, що намагається з мішанина раптом перетворитися на дворянина, шляхтича. Йому здається, що для цього в нього є головне - гроші. Є гроші, але немає елементарної освіти, пристойних манер, і головне - немає розуму, він безпросвітно дурний. На старості літ Журлен надумав вивчати філософію (тут він робить велике
"відкриття": виявляється, він розмовляє прозою!), займатися музикою, танцями, фехтуванням. Він усерйоз вважає, що, здобувши деякі знання та маючи гроші, можна посісти
місце в колі знатних дворян. Він оточує себе слугами і вчителями, що вимагають високу платню за роботу, але не виконують і не думають виконувати її. Та й "шляхетні" науки якось не укладаються в голові дурного міщанина. Його дружина намагається звернутися до розсудливості свого чоловіка і просить припинити незліченні витрати, але той нічого й чути не бажає. Прагне навести на розум свого пана і служниця Ніколь, і при цьому видно, наскільки бідна неосвічена дівчина розумніша за свого хазяїна. Журден такий дурний, що навіть комічну присвяту в
"мамамуші" сприймає всерйоз. Здавалося б, бажання Журдена набратися розуму гідне поваги. Але який же смішний він, коли хоче зробити це за кілька днів! Мольєр
глузує з безмежної тупості Журдена. І на прикладі міщанина зайвий раз показує, наскільки
низькою та неотесаною може бути навіть багата людина,
яка вважає, що за гроші можна купити розум. Але сміється великий драматург не з конкретної людини. Він висміює прагнення наслідувати якісь зовнішні ознаки вищого соціального стану, не змінюючись внутрішньо.
Головне не в титулі, не в костюмі, - стверджує Мольєр. Честь і достоїнство, розум і освіченість не купуються.
Приклад 2.
Видатний письменник, драматург
і актор Жан Батист Поклен, відомий всьому світу як Мольєр, створив чудові п’єси, що й сьогодні
приваблюють багато глядачів у театрах всього світу. Однією з найяскравіших його
комедій є «Міщанин-шляхтич», у якій наявна ціла низка моральних уроків. Тут
також висвітлена провідна риса класицизму – прагнення виховати свого глядача,
адже Мольєр не лише мав на меті розважити глядачів, а ще й хотів навчити їх.
Для Журдена, на жаль, лише дворянське ім’я вже є гарантією найвищих
моральних цінностей. Через його стосунки з графом Дорантом Мольєр показує
читачам суспільство того часу. На
прикладі графа Доранта і маркізи Дорімени письменник наголошує на тому, що
й дворянство не є гарантією
благочестивості й порядності, і що такі люди
можуть бути неправдивими й лицемірними. Граф Дорант бездумно витратив всі свої статки на непотрібні речі
та розваги, й шукає багату наречену, щоб заволодіти і її багатствами, а
Дорімена наївно вірить йому в тому, що він багатий лише через те, що граф
корисливо дарує їй дорогі подарунки і
теж з вигодою ніби закохується в нього. Про справжні почуття тут зовсім і не
йдеться і можна сказати, що такі стосунки приречені на розпад, після того, як
виявиться справжня сутність цих людей. На відміну від них на кохання здатні
інші герої п’єси – Люсіль і Клеонт, Ніколь і Ков′єль. Їх щирі та правдиві
стосунки є прикладом для наслідування читачами.
Повчальною для читачів також є
помилкова думка Журдена, що для перетворення на дворянина в нього є головне –
гроші, але не вистачає «дрібниць» –
освіти і пристойних манер. Тоді Журден раптово починає вивчати філософію, яку зовсім не
розуміє, береться займатися музикою, танцями, фехтуванням і вважає, що вже за
допомогою цього він зможе посісти місце в колі знатних дворян. Його дружина та
Ніколь намагаються відкрити йому очі на реальний світ, але він не хоче їх
слухати. Навіть наприкінці комедії Журден зайвий раз показує, наскільки
нерозумною може бути людина засліплена грошима. Головним моральним уроком, на
мою думку, є те, що головне у людині це не титул, дорогий одяг, гроші, а честь,
добре серце і розум.
Отже, змальовуючи смішні події,
що сталися з бідолашним Журденом, Мольєр робить широке узагальнення суспільних
явищ, висвітлюючи у творі важливі моральні уроки, що є провідною рисою комедій
класицизму.
Комментариев нет:
Отправить комментарий