Зарубіжна література 11 клас

Виконані завдання надсилайте на мою електронну адресу оksana.zaika@ukr.net або у Viber

18.01.2021 року

Тема: Боротьба проти страху й рабської покірності в суспільній  свідомості. Образ головного героя в динаміці. Поетика антиутопії (фантастика, мова, символи, алегорія та інше)

1.     Переглянути презентацію « Оруелл  «Скотоферма» https://vseosvita.ua/library/prezentacia-orvell-skotoferma-11-klas-ucitel-siavramenko-194557.html

2.     Переглянути мультфільм «Ферма тварин» за твором Дж. Орвелла «Скотоферма»

https://www.youtube.com/watch?v=k70LdsOCZG4

3.Словникова робота ( записати у зошити)

Утопія – твір , що описує ідеальний суспільний устрій . Утопія як літературний жанр – це абстрактна модель ідеальної соціальної системи , що відповідала уявленням письменника про гармонію людини й суспільства.

 

Антиутопія – це анти жанр , особливий вид літературного жанру, або, як його іноді називають , пародійний жанр .

 

Анти утопічний  твір – це твір , у якому розкрито абсурдність та безглуздість нового порядку.

 

Тоталітаризм – система державно - політичної влади , яка регламентує усі суспільні та приватні сфери життя людини - громадянина і не визнає автономії від держави таких недержавних сфер людської  діяльності як економіка і господарство , культура , виховання, релігія. Тоталітарний політичний режим є протилежністю демократичної правової держави.

 

Повість – притча – різновид жанру повісті, у центрі якої постає історія із життя героя ( героїв) , що набуває алегоричного змісту. Повість- притча будується на двоплановості  зображення : за реальними особами , явищами , предметами приховуються проблеми буття людства.

 

 Домашнє завдання.

Написати стисле есе ( 9-10 речень)  на тему : «Голос правди Оруелла в повісті – притчі «Скотоферма»

 11.01.2021 року

Тема: Розвиток жанру антиутопії у ХХ столітті, ознаки та представники. Джордж Оруелл. «Скотоферма». Зв’язок творчості Оруелла із соціально-історичною ситуацією доби. Викриття сутності тоталітарної системи та її ієрархії в антиутопіях митця.

Антиутопія є логічним розвитком утопії, тому формально її також можна віднести до цього жанру. Антиутопія з'явилася тоді, коли держава й суспільство виявили свої негативні риси, стали небезпечними для людини.

Антиутопія (від англ. antiutopia) — напрям у художній літературі, що полягає в сатирично-алегоричному змалюванні будь-якого суспільства, у якому запанували негативні тенденції розвитку; це художнє дослідження, що є умовним прогнозом-попередженням, символічною моделлю суспільства за умов збереження в ньому наявних негативних проблем. (запишіть визначення у зошит)

Виникнувши на основі утопії, цей жанр став її своєрідним запереченням.

Утопія

Антиутопія

• Осмислення соціального ідеалу; • соціальна критика тогочасного ладу; • прагнення уникати похмурої дійсності; • спроби передбачити майбутнє суспільства

• Змалювання певного суспільства або держави, їхньої політичної структури; • зображення дії в далекому майбутньому (передбачення майбутнього); • світ подано ізсередини, крізь призму бачення його окремими мешканцями, що відчувають на собі дію його законів; • змалювання негативних явищ у житті соціалістичного суспільства, класової моралі, нівелювання особистості; • розповідь ведеться від імені героїв, у формі щоденника, нотаток; • відсутність опису домашнього житла й родини (як місця, де панують свої принципи й духовна атмосфера); • мешканцям антиутопічних міст притаманні такі риси, як раціоналізм і запрограмованість

 

2. Ознайомтеся з поданою нижче інформацією або прочитайте твір.

Короткий переказ твору «Скотоферма» (Джордж Оруелл).

 Містер Джонс володіє фермою Манор неподалік від містечка Уіллінгдон в Англії. Старий борів Майор збирає вночі у великому коморі всіх тварин, що мешкають тут. Він говорить, що вони живуть в рабстві і убогості, тому що людина привласнює плоди їхньої праці, і закликає до повстання: потрібно звільнитися від людини, і тварини відразу стануть вільними і багатими. Майор заспівує стару пісню «Звірі Англії». Тварини дружно підхоплюють. Підготовку до повстання беруть на себе свині, які вважаються найрозумнішими тваринами. Серед них виділяються Наполеон, Сніжок і Верескун. Вони перетворюють вчення Майора в струнку філософську систему під назвою Анімалізм і викладають її основи іншим на таємних сходках. Найвірнішими учнями виявляються ломові коні Боксер і Кловер. Повстання відбувається раніше, ніж можна було очікувати, оскільки Джонс п'є, а його працівники зовсім закинули ферму і перестали годувати худобу. Терпінню тварин наступає кінець, вони накидаються на своїх мучителів і проганяють їх. Тепер ферма, обори Манор належать тваринам. Вони знищують все, що нагадує їм про господаря, а будинок його залишають як музей, але ніхто з них ніколи не повинен там жити. Господі дають нову назву: «Скотний двір». Принципи Анімалізму свині зводять до Семи Заповідей і пишуть їх на стіні комори. За ним відтепер і назавжди зобов'язані жити на «Фермі» тварини: 1. Всі двоногі - вороги. 2. Всі чотириногі або з крилами - друзі. 3. Тварини не повинні носити одяг. 4. Тварини не повинні спати в ліжку. 5. Тварини не повинні вживати алкоголь. 6. Тварини не повинні вбивати інших тварин без причини. 7. Всі тварини рівні. Для тих, хто не може запам'ятати всі Заповіді, Сніжок скорочує їх до однієї: «Чотири ноги добре, дві ноги - погано». Тварини щасливі, хоч і працюють від зорі до зорі. Боксер працює за трьох. Його девіз: «Я буду працювати ще старанніше». По неділях проводяться загальні збори; резолюції завжди висувають свині, інші тільки голосують. Потім всі співають гімн «Звірі Англії». Свині роботою не займаються, вони керують іншими. Джонс і його працівники нападають на "Скотний двір», але тварини безстрашно захищаються, і люди в паніці відступають. Перемога призводить тварин у захват. Вони називають битву Битвою у корівника, засновують ордена «Тварина-герой» першого та другого ступеня і нагороджують тих, хто відзначилися в бою, Сніжка і Боксера. Сніжок і Наполеон постійно сперечаються на зборах, особливо про будівництво вітряка. Ідея належить Сніжку, який сам виконує виміри, розрахунки і креслення: він хоче приєднати до вітряка генератор і забезпечити ферму електрикою. Наполеон з самого початку заперечує. А коли Сніжок переконує тварин голосувати на зборах на його користь, за сигналом Наполеона в комору уриваються дев'ять величезних лютих псів і накидаються на Сніжка. Той ледве рятується втечею, і більше його ніхто ніколи не бачить. Наполеон скасовує будь-які збори. Всі питання буде тепер вирішувати спеціальний комітет з свиней, очолюваний їм самим; вони будуть засідати окремо, а потім оголошувати свої рішення. Загрозливе гарчання собак заглушає заперечення. Боксер висловлює загальну думку словами: «Якщо це говорить товариш Наполеон, значить, це правильно". Відтепер його другий девіз: «Наполеон завжди має рацію». Наполеон оголошує, що вітряк все ж таки повинен бути побудований. Виявляється, Наполеон завжди наполягав на цьому будівництві, а Сніжок просто викрав і привласнив всі його розрахунки і креслення. Наполеону довелося робити вигляд, що він проти, оскільки не було іншого способу позбавитися від Сніжка, «який був небезпечною особою і мав на всіх поганий вплив». Вибух, що пролунав одного разу вночі, руйнує наполовину побудований вітряк. Наполеон говорить, що це помста Сніжка за його ганебне вигнання, звинувачує його в безлічі злочинів і оголошує йому смертний вирок. Він закликає негайно почати відновлення вітряка. Незабаром Наполеон, зібравши у дворі тварин, з'являється у супроводі собак. Він змушує неугодних йому свиней, а потім декількох овець, курей і гусей зізнатися в таємному зв'язку зі Сніжком. Собаки тут же перегризають їм горло. Приголомшені тварини скорботно починають співати «Звірі Англії», але Наполеон забороняє виконання гімну назавжди. До того ж виявляється, що шоста Заповідь говорить: «Тварини не повинні вбивати інших тварин без причини». Тепер всім зрозуміло, що зрадників, які самі визнали свою провину, страчувати було необхідно. Між тим сусід містер Фредерік з п'ятнадцятьма озброєними працівниками нападає на «Скотний двір», вони ранять і вбивають багатьох тварин і висаджують недавно побудований вітряк. Тварини відбивають атаку, але самі знекровлені і знесилені. Але, слухаючи урочисту промову Наполеона, вони вірять, що здобули найбільшу перемогу в Битві біля вітряка. Від непосильної роботи вмирає Боксер. З роками все менше залишається тих тварин, хто пам'ятає життя на фермі до Повстання. «Скотний двір» поступово стає багатшим, але всі, крім свиней і собак, як і раніше голодують, сплять на соломі, п'ють із ставка, день і ніч трудяться в полі, страждають взимку від холоду, а влітку від спеки. За допомогою звітів і зведень Верескун незмінно доводить, що з кожним днем життя на фермі стає все краще. Тварини пишаються, що вони не такі, як усі: адже їм належить єдина в цілій Англії ферма, де всі рівні, вільні і працюють для власного блага. Тим часом свині переїздять в будинок Джонса і сплять в ліжках. Наполеон живе в окремій кімнаті і їсть з парадного сервізу. Свині починають вести торгівлю з людьми. Вони п'ють віскі та пиво, яке самі ж варять. Вони вимагають, щоб всі інші тварини поступалися їм дорогою. Порушивши чергову Заповідь, свині, користуючись довірливістю тварин, переписують її так, як їм вигідно, і на стіні комори залишається єдина заповідь: «Всі тварини рівні, але деякі тварини рівні більш інших». Врешті-решт свині напинають на себе одяг Джонса і починають ходити на задніх ногах, під схвальне бекання овець, вимуштруваних Верескуном: «Чотири ноги - добре, дві ноги - краще». У гості до свиней приходять люди з сусідніх ферм. Тварини заглядають у вікно вітальні. За столом гості і господарі грають в карти, п'ють пиво і вимовляють майже однакові тости за дружбу і нормальні ділові стосунки. Наполеон показує документи, які підтверджують, що відтепер ферма - спільна власність свиней і знову іменується «Ферма Манор». Потім розгорається сварка, всі кричать і б'ються, і вже не можна розібрати, де людина, а де свиня.

 

Домашнє завдання: дати письмову відповідь на запитання:Чи є взагалі сенс у поняття "ідеальне суспільство"?

Завдання виконати до наступного уроку.

30.12.2020

Тема: Контрольна робота «Шедеври європейської лірики першої половини ХХ століття»

Увага! Контрольну роботу виконати в цей же день на уроці та надіслати на перевірку. 

1.Автор віршів-малюнків, ліричних ідеограм

А) Г.Аполлінер,  Б) А.Ахматова,    В) Б.Пастернак,   Г)Р.М.Рільке.

2. Вбачав своє покликання в наближенні світового майбутнього. З діда-прадіда – козак. Любив українську культуру. У вірші «Борг Україні» закликає вивчати українську мову, здобутки видатних українців.

А) А.Ахматова,   Б) Б.Пастернак,     В)В.Маяковський.

3.Життя тісно пов’язане з Україною. Трагічне сприйняття революції та громадянської війни. Звинувачення в декадентстві. Антивоєнні вірші «Клятва», «Мужність».  Кого це стосується?

А) А.Ахматова,   Б) Б.Пастернак,     В)В.Маяковський.

4.Автор поеми «Реквієм»

А) Г.Аполлінер,  Б) А.Ахматова,    В) Б.Пастернак,   Г)Р.М.Рільке.

5. Перша лірична збірка Гійома Аполлінера...
 А - «Vitam impendere amori»

Б - "Каліграми. Вірші Миру і Війни"

В - "Алкоголі"

6. Збірка "Каліграми. Вірші Миру І Війни" була задумана поетом

А - у роки Першої світової війни Аполлінер, під час перебування на фронті,

Б - як книжка під назвою «Я теж живописець» ще до війни

В - у післявоєнний період

7. Зазначте те, що характеризує поетичні досягнення Г.Аполлінера:

А) використання тонічної системи віршування,

Б) використав слово сюрреалізм, який розумів як «новий реалізм»,

В) запис вірша «драбинкою»,

Г)  використання внутрішньої рими,

Д) активно опановував верлібр,

Е) несподівані образи й нові слова,

Ж)несподівані, приголомшливі образи.

8.Зазначте  характерні особливості розвитку жанрів лірики у ХХ ст.

А) новації в жанрових формах, 

Б)ритм і рима залишаються незмінними, 

В)філософське спрямування лірики,

Г)наслідування традиційних жанрів, 

Д)змінення строфічної й ритмічної організації лірики.

 

ІІ. Розгорнута відповідь на запитання

1.     Акмеїзм – це

2.     Назвіть поетів срібної доби російської поезії,  представників символізму

3.     Складіть сенкан за творчістю одного з поетів «срібної доби російської поезії»

ІІІ. Високий рівень

1.     Проаналізуйте одну  з поезій розділу  «Шедеври європейської лірики першої половини XX століття»

 

Перед написанням уважно ознайомтеся з пам’яткою!

 

Сенкан — це вірш, що складається з п’яти рядків. Слово ”сенкан” походить від французького слова ”п’ять” і позначає вірш у п’ять рядків.

Перший рядок має містити слово, яке позначає тему (звичайно, це іменник).

Другий рядок – це опис теми, який складається з двох слів (два прикметники)

Третій рядок називає дію, пов’язану з темою, і складається з трьох слів (звичайно, це дієслова).

Четвертий рядок є фразою, яка складається з чотирьох слів і висловлює ставлення до теми, почуття з приводу обговорюваного.

Останній рядок складається з одного слова — синоніма до першого слова, в ньому висловлюється сутність теми, ніби робиться підсумок.

 Або ж так (формула):

 

1. Тема (іменник).

2. Опис (два прикметники).

3. Дія (три слова).

4. Ставлення (фраза – чотири слова).

5. Перефразування сутності ( одне слово).

Наприклад

1.     Мова

2.     Рідна, барвінкова.

3.     Переливається, єднає, дзвенить.

4.     Вона – єдина й найцінніша.

5.     Доля.

 

ІДЕЙНО-ХУДОЖНІЙ АНАЛІЗ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ

 

               Віршована форма:                            

 

            Тема (про що розповідає автор)

            Ідея (основна думка) – (для чого автор створює свій твір)

            Жанр: малі форми, вірш, пісня, гумореска, поема, драма

            Художні засоби (дивись внизу)

            Композиція (якщо є) (див. в прозовій формі)

 

  

 

ХУДОЖНІ ЗАСОБИ:

 

Епітет: лагідна усмішка, золотокоса осінь    

Порівняння: міцний, як дуб

Уособлення: весна прийшла

Метафора: час летить, листя шепоче

Риторичні питання, оклики (не потребують відповіді

Рефрен – приспів, повторювані рядки

Анафора – єдинопочаток (Світає… Світає…)

Епіфора – єдинокінець (…і я не знаю лиш себе!   … і я не знаю лиш себе

Алегорія (в байці): Лисиця уособлює хитрість, заєць – боягузливість

Гіпербола (перебільшення): одним махом вирвав дуба

Літота (применшення): Гуллівер схилив голову в покорі перед ліліпутам

Діалектизми: легінь (парубок), файно (гарно)

Неологізми (нові слова): інтерактивний

Застарілі слова: вельможа, вуста

Гумор (добрий), сатира (злий), пародія

Паралелізм (схожий стан природи та настрою людини)

21.12.2020

Тема: Володимир Володимирович Маяковський. «А ви могли б?.., «Послухайте!», «Борг Україні». Маяковський поет-новатор, вплив футуризму на поетику митця. Особливості віршованої системи В.В.Маяковського.Метафоричність образів, поетична мова.

 

1.     Ознайомтеся з поданим нижче матеріалом.

 

 Давайте подивимося на постать В.Маяковського як людину та поета очима очевидців:

«Під романтичною манерою... ховалося ціле світосприйняття. Це було розуміння життя поета», - так говорив про нього Борис Пастернак.

«...будь-яке любовне побачення я міг забути, не піти на нього, якщо знав, що годину цю проведу з Маяковським», - ділився Юрій Олеша.

«Маяковський чекає на нас, зухвалий і беззахисний, войовничий і вразливий, звеличений і облаяний, трагічний і прекрасний», - ділився Олександр Михайлов.

А ось цитати із діалогів журналістів з В.Маяковським:

«...- Товаришу Маяковський, чим пояснити, що в центрі всього ставите своє «я»?

В.М.: У центрі якось помітніше.   

     - Ось особисто я вас не розумію.      

В.М.: Це ваша біда і вина.

     - Ваші вірші мені не зрозумілі.

В.М.: Нічого, ваші діти їх зрозуміють.

     - Ні, і мої діти їх не зрозуміють.

В.М.: А чому ви так переконані, що ваші діти підуть у вас? Можливо, в них мати розумніша, а вони будуть схожі на неї.

     - Маяковський, чому ви завжди себе хвалите?

В.М.: Мій товариш по гімназії Шекспір завжди радив: говори про себе тільки добре, погане про тебе скажуть друзі.

     - Маяковський, ваші вірші не хвилюють, не гріють, не заражають.

В.М.: Мої вірші не море, не піч, не чума.

     - Чого ви хочете?

В.М.: Я хочу майбутнього сьогодні...»

Вчитель: Що ми можемо сказати про людину та поета Володимира Маяковського із почутого?

Вчитель: Бачите, як багато можна сказати про людину, аналізуючи почуте. Дійсно, за своїми щирими переконаннями поет поставив свій талант на службу розбудові соціалістичної держави, що спричинило трагічне перетворення «життєбудівника» на ідеолога правлячої Комуністичної партії й, зрештою, зумовило його загибель.

2.     Розгляньте таблиці

                                                        Футуризм

                                             (лат. futurum – майбутнє)

                                     поч. ХХ ст.; батьківщина – Італія

 

 

 

 

Кубофутуристи                         Егофутуристи            «Центрифуга»      

/ В.Хлєбніков,                         / І.Сіверянин та ін./         /Б.Пастернак,                

В.Маяковський та ін./                                                          М.Асеєв та інші

 

 

Естетичні засади футуризму

 

3.     Прочитайте поезії В.Маяковського за посиланням https://narodna.pravda.com.ua/culture/4a5e3428d5a87/

4.     Домашнє завдання: вивчіть напам’ять одну з поезій В.Маяковського.

2020-2021 навчальний рік

 

Урок зарубіжної літератури у 11 класі, дата проведення 20.05.2020 року.

Тема:Контрольна робота. Твір-роздум на тему: Зашифроване послання світу «здорових і дорослих» у романі Джона Майкла Гріна «Провина зірок».

Твір написати до 22.05.2020 року.

Шановні одинадцятикласники! Ми завершили з вами вивчати курс зарубіжної літератури. Залишилося тільки виставити оцінки за семестр та рік. Тому прошу: давайте якнайкраще виконаємо останнє завдання та отримаємо гарні оцінки. Бажаю успіху!

Урок зарубіжної літератури у 11 класі, дата проведення 13.05.2020 року

Тема: Джон Майкл Грін. «Провина зірок».

1.       Перегляньте презентацію за посиланням: https://vsimosvita.com/prezentatsiya-na-temu-quot-dzhon-grin-provina-zirok-literaturno-hudozhniy-analiz-tvoru-quot/

2.       Запишіть до зошита основне з презентації.

3.       Прочитайте роман «Провина зірок»

Завдання виконати до 19.05.2020 року.

Урок зарубіжної літератури у 11 класі, дата проведення 06.05.2020 року

Тема: Хуліо Кортасар. «Менади». Короткі відомості про письменника. Фантасмагорична картина безумства натовпу в оповіданні «Менади». Відображення сучасних соціальних, психологічних, етичних проблем у творі.

Для тих, хто не прочитав, подаю уривок з оповідання «Менади»

МЕНАДИ

(Уривок)

(...) Весь цей час Маестро стояв спиною до публіки, ніби виражаючи до неї презирство, і, мабуть, схвально дивився на музикантів. Але ось він неквапливо обернувся, вперше удостоївши публіку легкого нахилу голови. Обличчя його було зовсім біле, ніби його доконала втома, і я навіть устиг подумати (у плутанні відчуттів, обривків думок, миттєвих спалахів усього того, що оточувало мене в цьому пеклі захвату), що він ось-ось зомліє. Маестро нахилився вдруге і, подивившись праворуч, побачив, як па сцену видирається тон самий сеньйор, білявий, у смокінгу, а за ним ще двоє. Мені здалося, ще Маестро зробив якийсь невизначений рух, ніби надумав зійти з помосту, і тут я помітив, що рух цей — судомний, що він хоче від чогось звільнитися. Ну, так і є: жінка в червоному вчепилася в його ногу. Вона вся тяглася до Маестро і при цьому кричала, я принаймні бачив її широко роззявлений рот. Думаю, що вона кричала, як усі, мабуть, як я сам. Маестро впустив паличку і розпачливо шарпнувся вбік. Він явно щось казав, але що — годі було розібрати. Один із супутників жінки обхопив руками другу ногу Маестро, і той повернувся до музикантів, ніби волаючи до них про допомогу. Музиканти, що посхоплювалися із місць, натикалися під сліпучим світлом софітів на покинуті інструменти. На сцену, юрмлячись біля сходинок, лізли й лізли нові люди. їх набралося стільки, що в тисняві важко було розрізнити оркестрантів. Пюпітри полягли на підлогу, як зім'яте колосся. Блідий Маестро, силкуючись випручати ногу, ухопився за якогось чоловіка, котрий вискочив просто на підставку, але, побачивши, що цей чоловік зовсім не музикант, він різко шарпнувся назад.

Тієї миті ще одні руки обвились круг його стану. Потім я побачив, як жінка в червоному, ніби у мольбі, розгорнула йому обійми, і несподівано Маестро зник — юрма очамрілих шанувальників понесла його зі сцени і потягла кудись у глиб партеру. Досі я стежив за цим масовим шалінням із якимось захватом і жахом ясновидця. Все мені відкривалося з особливої висоти, а може, навпаки — звідкись ізнизу. І ось зненацька пролунав цей пронизливий, гострий крик. Кричав сліпець — він звівся на весь зріст і, розмахуючи руками, немов крилами вітряка, щось випрохував, благав, молив. Це було понад усяку міру — я вже не міг лишатися байдужим присутнім у залі, я відчув себе справжнім учасником цього буяння захватів і, зірвавшись з місця, понісся до сцени. Одним стрибком я опинився на сцені, де збезумілі чоловіки і жінки із завиванням виривали у скрипалів скрипки (які хрустіли і лопали, ніби величезні руді таргани), потім стали кидати в залу всіх музикантів поспіль, і там навалювалися на них інші шаленці. Цікаво, що я не відчував ані найменшого бажання хоч якось сприяти цьому розгулу пристрастей. Мені лише хотілося бути поряд з усіма, бачити на власні очі все, що відбувається і відбудеться па цьому неймовірному ювілеї. У мене ще залишились якісь проблиски здорового глузду, щоб подумати, чому це музиканти не намагаються втекти за лаштунки. Але я одразу ж збагнув, що це неможливо,— легіон слухачів заблокував обидва крила сцени, утворивши кордон, який випліскувався вперед, підмиваючи під себе інструменти, підкидаючи вгору пюпітри, аплодуючи, надриваючи горлянки несамовитим ревінням. У залі стояв такий страшенний гуркіт, що він уже сприймався як тиша. Просто на мене з кларнетом у руці біг якийсь гладун, і я мало не схопив його, мало не підставив йому ногу, щоб і він дістався розлюченій публіці. Але, зрозуміло, я злегковажив, і жовтолиця сеньйора з глибоким декольте на грудях, по яких стрибали перлисті розсипи величезного намиста, подарувала мені погляд, сповнений ненависті й виклику. Вона вчепилась у кларнетиста, який щось кричав, прикриваючи свій інструмент, якихось двоє чоловіків потягли його — уже притихлого — до лож, де загальне збудження досягло вищої межі.

Оплески ледве пробивалися крізь крики, та й хто міг аплодувати, якщо всі як одержимі ловили музикантів, щоб схопити їх у свої обійми. Зала ревіла все пронизливіше й гостріше, то тут, то там серед реву, що наростав, вибухали моторошні зойки, поміж якими — як мені здалося — вирізнялися особливі, викликані фізичним болем, що взагалі-то не дивина — у такому шарварку, у такому сум'ятті і біганині можна було переламати руки й ноги. Але я все ж таки сміливо кинувся у партер зі спорожнілої сцени, туди, до музикантів, яких розтягували в різні боки — кого до лож, де було якесь незрозуміле вовтузіння, кого до вузьких бічних проходів, які вели до фойє. Із лож бенуару, ось, виявляється, звідки неслося розпачливе завивання. Мабуть, це музиканти, задихаючись від нескінченних обіймів, благали відпустити їх. Ті, хто сидів у партері, юрмилися тепер біля входів у ложі, куди поривався і я, продираючись крізь ліс різьблених крісел. Хвилювання в залі помітно посилилося, світло почало швидко слабнути, у червонястому жеврінні лампочок обличчя були ледве видні, і постаті людей нагадували якісь дриготливі тіні, нагромадження безформних об'єктів, які то наближалися, то віддалялися один від одного. Мені здалося, що я розрізнив срібну голову Маестро у другій ложі, зовсім поряд зі мною. Але Маестро зразу зник, кудись провалився, ніби його змусили стати навколішки. Біля мене пролупав різкий, короткий крик, і я побачив сеньйору Джонатан, вона бігла, а трохи позаду — молодшу з дочок Епіфанії. Обидві полізли в юрбу біля другої ложі. Тепер я вже не сумнівався, що саме в цій ложі опинилися і Маестро, і жінка в червоному зі своїми супутниками. Докторова донька підставила сеньйорі Джонатан сплетені пальці рук, і та, ніби хвацька наїзниця, уперлася в них ногою, як у стремено, а потім пірнула в ложу. Упізнавши мене, дочка Епіфанії щось крикнула, мабуть, просила допомогти і їй, але я відвів очі вбік і зупинився, не бажаючи долучатися до цих зовсім збезумілих від захвату людей, ладних битися одне з одним. Я бачив, як тромбоном розквасили носа Кайо Родрігесу, — ось хто відзначився, коли в партер зі сцени скидали оркестрантів! Закривавлене лице Кайо не викликало в мене співчуття, мені навіть не було шкода сліпця, який плазував рачки і натикався на крісла, заблудившись у цьому симетричному лісі, позбавленому прикмет. Мене вже ніщо не хвилювало. Хіба що хотілося знати, чи змовкнуть колись у ложах ці крики, які підхоплювалися в партері, звідки, як і раніше, лізли до лож очманілі люди, відштовхуючи одне одного...

Переклад Юрка Покальчука

Перегляньте відео за посиланням: https://youtu.be/muQr5CspVhc

Урок зарубіжної літератури у 11 класі, дата проведення 29.04.2020 року

Тема: Провідні тенденції в драматургії другої половини ХХ століття. Формування «театру абсурду»  як явища театрального авангарду в 1950-1960-х роках, його провідні ознаки. Огляд здобутків митців. Жанрові новації. Значення іронії, гротеску у творах.

1.     Прочитайте подану нижче інформацію.

У 1950-ті роки в західноєвропейських театрах з'явилися незвичайні вистави, у яких усе було незрозумілим, нелогічним, дивним, а надто назва — «театр абсурду». Реакція глядачів була різною: одні обурювалися, другі сміялися, треті — захоплювалися. У цих п'єсах не було позитивних героїв; персонажі нерідко втрачали людську гідність, стаючи моральними покручами. Але автори не виявляли свого ставлення до них — ані співчуття, ані обурення. Не пояснювали вони й причин деградації цих людей. Панувала думка, що людина сама винна у своїх негараздах і не варта кращого, якщо не може чи не хоче сама змінюватися на краще. Мистецтво абсурду базувалося на засадах екзистенціалізму, згідно з яким особистість протиставлена суспільству. Окремо наголошувалося на ізольованості людини від світу, її індивідуалізмі й замкнутості; марності активних дій, недосяжності мети й непереможності зла.

Ініціаторами «театру абсурду» були письменники — румун Ежен Йонеско та ірландець Семюел Бекет, які працювали в той період у Франції. Потім до них приєдналися драматурги — французький вірменин А. Адамов, британський єврей Г. Пінтер та інші. Своє визначення абсурду Е. Йонеско дав в есе про Ф. Кафку: «Абсурдне все, що не має мети... Відірвана від свого релігійного і метафізичного коріння, людина почувалася розгубленою, усі її вчинки стали безглуздими, нікчемними, обтяжливими».

У творах абсурдистів панує змішування жанрів та видів мистецтва. Популярними стають трагікомедія, трагіфарс, псевдодрама, комічна мелодрама з використанням пантоміми, хору, циркових елементів, мюзик-холу, кіно, при цьому подієвість зведено до абсолютного мінімуму. Явний, на перший погляд, абсурд мав глибинний підтекст, зосереджуючи увагу на проблемах сенсу буття (як зберегти в собі людину, індивідуальність; де слід шукати причини людських вад, зла, масового безумства); здатності людини протистояти злу. Наприкінці 1960-х років «театр абсурду» з його оригінальною, гротескно-загостреною критикою міщанства, автоматизму, пристосуванства, егоїзму й індивідуалізму здобув міжнародне визнання.

Провідні тенденції в драматургії другої половини ХХ століття

Значним явищем театрального авангарду другої половини XX ст. є «театр абсурду». Для драматургії цього напряму характерні відсутність місця й часу дії, руйнування сюжету й композиції, ірраціоналізм, парадоксальні колізії, поєднання трагічного й комічного.

В есе про Ф. Кафку Е. Йонеско так визначив абсурд: «Абсурдне все, що не має мети... Відірвана від свого релігійного й метафізичного коріння, людина почувалася розгубленою, усі її вчинки стали безглуздими, нікчемними, обтяжливими».

Ежен Йонеско

Румунський і французький письменник, драматург, член Французької академії. Йонеско вдало втілював у мистецтві повсякденне, підносячи його до рівня загальнолюдського й вічного водночас та окарикатурюючи, витягуючи епізоди з довгого ланцюга своїх і чужих внутрішніх переживань та перетворюючи їх на трагікомедію.

Семюел Бекет

Ірландський англо- та франкомовний письменник, поет, перекладач, драматург. Набув популярності після постановки Роже Бленом 1953 р. «Чекаючи на Ґодо». Лауреат Нобелівської премієї в галузі літератури (1969), один із найбільш досліджуваних сучасних драматургів.

Пам’ятна монета на честь століття С. Бекета

У своїх творах абсурдисти змішували фантастику й реальність, різні жанри й види мистецтва — трагікомедію, трагіфарс, псевдодраму, комічну мелодраму; пантоміму, хор, цирк, мюзикл, кіно, а подієвість звели до абсолютного мінімуму.

У підтексті видимого абсурду приховані важливі філософські проблеми:

• сенсу буття (як зберегти в собі людину, індивідуальність);

• здатність людини протистояти злу;

• причини людських вад, зла, масового безумства.

Наприкінці 1960-х рр. «театр абсурду» з його вболіванням за долю людини та її духовне здоров'я, з оригінальною та гротескно-загостреною критикою міщанства й автоматизму, пристосуванства й егоїзму здобув міжнародне визнання.

Спільне та відмінне у творчості драматургів «театру абсурду»

Ф. Дюрренматт	М. Фріш	Е. Йонеско	С. Бекет
Спільне
Жанрові новації (драма-притча, трагікомедія та ін.). Важливе значення іронії, гротеску у творах. Філософія екзистенціалізму
Особливості
• Настрої кризи та катастрофи; • проблеми провини, відповідальності, справедливості; • критика стереотипів суспільної свідомості; • утвердження цінності людського життя; • широке використання пародії, парадоксу (поєднання трагічного й комічного, прямого й символічного)	• Прагнення відтворити потік свідомості, найдрібніші порухи душі людини; • гра з реальністю (стрибки в минуле й майбутнє, у спогади, сни й фантазії); • зображення складних конфліктів життя й можливості (або неможливості) їхнього розв'язання; • міркування про долю, фатум, випадок, нереалізовані можливості, тугу героїв за справжнім (на їхню думку) життям	• Переплетення реалістичного із фантастичним; • постановка питань про сенс життя, відчуження та розлад між людьми, знеособлення людини; • підтримання жанру притчі; • гра зі словом (використання гротеску, балаганної мови)	• Песимізм, але й гуманізм, співчуття людині, бачення в ній індивідуальності, особистості; • безподієвість, неконкретність, невизначеність щодо героїв, відсутність указівок про час і місце; • іронія, монологічність і шаблонність мови

Записати в зошит  визначення постмодернізму та його ознаки (таблиця)

Постмодернізм — світоглядно-мистецький напрям, якому в останні десятиліття XX століття поступився місцем модернізм. Цей напрям — продукт постіндустріальної доби, доби розпаду цілісного погляду на світ, руйнування світоглядно-філософських, економічних, політичних систем.

Найвизначніші ознаки постмодернізму

Ознаки	Характеристика
Гра з «чужими» текстами	Використання текстів, створених іншими митцями
Прийом естетичної гри	Дає змогу переграти певні ситуації, переосмислити дійсність
«Подрібнення» сюжету на велику кількість мікросюжетів	Дає змогу показати дисгармонію існування людини
Поєднання комічного й фантастичного	Пародія, гротеск, іронія допомагають зрозуміти логіку абсурду, протиставити соціальному хаосу сміх життя
Пародіювання елементів масової літератури — детективних та історичних сюжетів, трилерів	Іронічно викриває кліше масової свідомості
Розуміння тексту як світу	Зумовлює численні ремінісценції, підкреслену цитатність, які допомагають віднайти втрачений зв'язок між думками, подіями
Форма та прийоми вираження	Маргінальна особистість у кризовому стані; інтертекстуальність, еклектизм, іронія, відстороненість

Домашнє завдання: прочитати оповідання Хуліо Кортасара «Менади»

Завдання виконати до 05.05.2020 року



Урок зарубіжної літератури у 11 класі, дата проведення уроку 22.04.2020 року

Тема: Розвиток зв’язного мовлення. Інформаційно-цифрова компетентність: створення літературного портрету письменника у вигляді самостійно створеної продукції (презентації, обкладинки видання, постера тощо)

Завдання: створити презентацію, обкладинку видання, постер тощо до творчості Г.Г.Маркеса.

Виконайте  завдання! Всі письмові завдання фотографуємо в зошиті та надсилаємо мені для перевірки на мою електронну пошту  oksana.zaika@ukr.net або у вайбер.

Бажаю успіхів!

Завдання виконати до 28.04.2020 року

Зарубіжна література 11 клас, дата проведення уроку 15.04.2020 року

Тема: Ґабріель Ґарсіа Маркес «Стариган із крилами».  Специфіка «магічного реалізму» : Ґабріеля Ґарсіа Маркеса. Синтез реального і фантастичного в оповіданні «Стариган із крилами» Символічний образ янгола.

Мета уроку: висвітлити основні проблеми твору, допомогти учням збагнути ідею оповідання «Стариган з крилами», мотиви поведінки персонажів, їхні характери; з’ясувати особливості зображення людського суспільства у творі; розвивати образне мислення учнів,вміння висловлювати свою думку; виховувати здатність розуміти іншу людину,людяність та співчуття.

Виконайте наступні завдання! Всі письмові завдання фотографуємо в зошиті та надсилаємо мені для перевірки на мою електронну пошту  oksana.zaika@ukr.net

Бажаю успіхів!

Всі завдання треба виконати до 21.04.2020 року.

1.     Прочитайте оповідання «Стариган із крилами».

2.     Дайте відповіді на запитання до твору:

1.  Чи з цікавістю ви прочитали твір і чому?
2. Розкажіть про те, що ви відчуваєте, звертаючи увагу на суперечливі почуття, що викликані прочитаним твором.
3. Що переживає? Що думає? До чого прагне автор?
4. Які запитання виникли у вас, коли ви читали твір?
5. Назвіть найважливіші, на ваш розсуд, ко­рисні думки.
6. Чим збагатив і що відкрив для вас цей твір?

3.Ознайомтеся з поданою нижче інформацією.

     Стариган із крилами: янгол чи дивак? 

Слово «янгол» у перекладі з грецької означає «вісник». Подібний до Гермеса, він — «зв'язок» між живими та мерт­вими, між Богом та людьми, між Небом та Землею. Його ча­сто зображують як крилату істоту, що поєднує в собі антро­поморфні та тваринні форми. Мойсей Маймонід вважав ян­голів безтілесними, Іоанн Дамаскін — безсмертними, Арис­тотель — інтелектуальними. Відомо, що у Сократа був свій демон — дух, до порад якого він уважно прислухався.

Атрибути янгола: крила, музичні інструменти — труба, тимпан, флейта, скрипка; вогненний меч, книга тощо.

Риси характеру та функції: сила, енергія, політ, тиша, спокій, краса, вірність, благородність, служіння, прослав­лення, покірливість, допомога, хвилювання.

Янголи створені Богом як безтілесні надприродні істо­ти, що покликані повідомляти людям Його волю.

Янголи не однорідні. За давньою класифікацією Псевдо-Діонісія Ареопаги (V чи початок VI ст.), вони мають дев'ять чинів, групуються в три тріади:серафими — херуви­ми — престоли: панування — сили — влади; початку — ар­хангели — янголи.

Блейк виділяв пропащих янголів, що мешкають в пусте­лях Африки. Ці янголи мають вигляд людини похилого віку з крилами, з писемною табличкою в руках. 

4.Яким ви уявили героя оповідання? Зипишіть у зошит.

5. .Які цінності відносяться до гуманістичних (гуманізм — від лат. humanus — людський,людяний ), значущі для людського буття в цілому і кожної особистості зокрема?

6.. Які духовні цінності притаманні сім'ї Елісенди та Пе­лайо? Дайте відповідь, користуючись таблицею «Сімейні цінності».

Додаток 1. Таблиця «Сімейні цінності»

Сімейні цінності

1. Піклування про батьків і старших у сім'ї.

2. Взаємна повага і любов до батьків.

3. Злагода між членами сім’ї.

4. Гармонія і демократизм стосунків поколінь.

5. Готовність до взаєморозуміння.

6. Відповідальність за інших членів сім'ї.

7. Спільність духовних інтересів (віра в Бога).

Домашнє завдання

 Дати письмову відповідь на запитання:Чи вірно вчинили Елісенда та Пелайо, розповівши про старигана із крилами сусідці та місцевому отцю Гонзазі?

01.04.2020 року

Письмово охарактеризувати проблематику твору «Старий і море»

25.03.2020 року

Охарактеризувати обрах Сантьяго. Опрацювати сторінки підручника 131-139.

18.03.2020 року

Опрацювати біографію Ернеста Хемінгвея, прочитати повість «Старий і море».