Виконані завдання надсилайте на мою електронну адресу оksana.zaika@ukr.net або у Viber. Завдання виконуємо до наступного уроку.
10.02.2021
Тема уроку: Мігель де Сервантес
Сааведра (1547–1616). «Дон Кіхот» I частина (огляд, 2-3 розділи за вибором
учителя). Історія створення роману, його зв’язок із лицарськими романами,
пародійний характер.
Історія створення роману
Робота над романом «Премудрий ідальго Дон Кіхот з Ламанчі»
розпочалася під час перебування Сервантеса у в’язниці. Перший том роману
вийшов 1605 року. Він мав величезний успіх, про що свідчить шість видань книги
тільки за один рік. Щоправда, це не полегшило життя автора книги: до кінця
свого життя він потерпав через злидні. За рік до смерті Сервантес написав другу
частину роману. За кількістю мов, якими було перекладено книгу, роман
поступається тільки Біблії. Задумано його було як пародію на лицарські романи.
У творі діють 660 персонажів. У центрі роману — опис подорожі ідальго Дон
Кіхота разом зі зброєносцем Санчо Пансою Іспанією XVI століття з метою захисту
всіх бідних та знедолених.
Сервантес створив вигадане походження історії. Він стверджує, що
найняв історика мавра, щоб перекласти арабський рукопис, який письменник
знайшов у брудній квартирі в Толедо.
1899 року І. Франко виконав творчий переклад роману Сервантеса.
«Дон Кіхота» українською переклав Микола Лукаш. Це була остання робота
перекладача, яку він не встиг довершити. Тому останні розділи частини другої
переклав Анатоль Перепадя. Переклад був опублікований за редакцією Григорія
Кочура та Михайла Москаленка.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Прочитати II—VIII розділи роману, підготувати цитатну
характеристику головних героїв.
20.01.2021 року
Тема:Франческо Петрарка. Сонети №61, 132. Історія кохання в сонетах
Петрарки. Образ ліричного героя та героїні.
1. Перегляньте презентація за
посиланням: https://naurok.com.ua/prezentaciya-do-uroku-franchesko-petrarka-1304-1374-soneti-61-132-istoriya-kohannya-v-sonetah-f-petrarki-obraz-lirichnogo-geroya-ta-gero-ni-81506.html
2.
Компакт – біографяю Петрарки
Ім’я,
прізвище: Франческо Петрарка
Дата
народження: 20 липня 1304 року
Батьківщина:
Італія, Ареццо.
Рід
занять: поет, учений
Жанр,
у якому творив поет: сонети
Франческо Петрарка – італійський
поет, філософ, яскравий представник старшого покоління митців – гуманістів, які
творили в період переходу від доби Середньовіччя до доби Відродження.
Народився поет в Ареццо, в
понеділок, 20 липня 1303 року.
Його
батько Петракколо ді Пареццо під час чвар між гвельфами і гібелінами, між
«білими» та «чорними» тікає з Флоренції разом із приятелем свого батька Данте.
Нотаріус Патрокколо був засуджений до відтинання руки і штрафу в 1 тисячу лір.
Вигнанець зупинився у невеличкому місті Аренццо, де в нього народився син
Франческо, якому судилося стати видатним поетом Італії.
Його мати Елетта пішла
рано з життя. «Я впевнений, - писав Петрарка, - повага до людини взагалі
починається з поваги до матері, сестри, коханої. Моя я мама померла дуже рано,
їй було всього 38 років. Мої перші вірші я присвятив саме їй, у вірші було 38
рядків, саме стільки, стільки було Богом відпущено років мамі. А була вона
найкращою з матерів, яких я будь – коли бачив».
Жага
до життя та нових яскравих вражень штовхала часом поета на дивовижні дії. Так,
закоханий в поезію Овідія, він захотів відчути те, що пережив його герой
Фаетон, який піднявся на колісниці бога Сонця у піднебесся. Для цього Петрарка
здійснив сходження на альпійську гірську вершину Мон-Ванту і таким чином став
першим в Європі альпіністом. Незвичайними були його мандрівки по церквах та
монастирях в пошуках античних і середньовічних рукописів. Йому вдалося знайти
цілу низку цінних рукописів, що вважалися втраченими.
Коли
в Римі спалахнуло повстання у Рієнцо, Петрарка гаряче став на бік народного трибуна і навіть розпочав з
ним жваве листування. Йому не терпілося побачити Рим знову республіканським, як
у давні часи античності.
Петрарка мріяв бути увінчаним лавровим
вінком на Капітолійському пагорбі за давньоримським звичаєм. Це спонукало його
до написання поеми латинським гекзаметром, на зразок Вергілієвої, під назвою
«Африка» (про Пунічні війни). Поема сподобалася читачам, в тому числі французькому та
неаполітанському королям. 8 квітня 1341 р. Петрарка був увінчаний лавровим
вінком на Капітолії в присутності багатьох римлян.
Справжня слава прийшла до Петрарки як до
автора сонетів, присвячених золотоволосій Лаурі, яку він зустрів у Авіньйонській церкві.
Але незважаючи на зовнішні життєві
успіхи, почесті та пишноту, Петрарку часом мучили тяжкі приступи меланхолії.
Коли йому виповнилося 33 роки, він на кілька років усамітнюється в невеликому
містечку Воклюз, де поринає в релігійні та філософські міркуванні про сенс
буття. Часом його захоплення мирською славою та закоханість у замну красу
здаються йому гріховними.
Старість Петрарка зустрів
всесвітньовідомим поетом. Ще за життя його
дім в Ареццо став місцем поклоніння захоплених шанувальників. Помер
Петрарка за своїм робочим столом, схилившись над латинським рукописом.
Серед творів, написаних поетом, залишилась
єдина книжка, написана народною мовою. Це збірка віршів під назвою «Книга
пісень».
3. Прочитайте сонети та їх короткий аналіз. Сонет № 61
Благословенні
будьте, день і рік,
І
мить. І місяць, і місця урочі,
Де
спостеріг я ті сяйливі очі.
Що
зав’язала світ мені навік!
Благословен
вогонь, що серце пік,
Солодкий
біль спечаленої ночі
І
лук Амура, що в безоболочі
Пускав
у мене стріл ясний потік!
Благословенні
будьте, рани серця
І
вимовлене пошепки ім’я
Моєї
донни – ніжне і кохане,
І
ці сторінки, де я про неї
Творивши
славу, що не в’яне,
Й
ти, неподільна радосте моя!
В сонеті № 61 образ Лаури
ідеалізований, вона взірець усіх чеснот, досконалості. Поет благословляє все,
що пов’язане з Лаурою, що пробудило в ньому кохання, що зранило його серце і
водночас принесло неподільну радість, благословляє навіть саме ім’я Лаури
вимовлене пошепки.
Проте сам опис почуттів поета
набуває такого високого піднесення, що, здається, то промовляє до нас саме
кохання – почуття. Звернімо увагу на урочисто – лексичну анафору «благословенні
– благословен - благословенні» у трьох перших строфах сонету, що підсилює
«нев’янучу славу», створену поетом своїй коханій.
Сонет № 132
Петрарка постійно розмірковував над тим, чи достатньо благочестиве його кохання до
Лаури. Для доби Середньовіччя проблема благочестивого кохання була особливо
важливою. Католицька церква підносила любов до Бога, а чуттєве, земне кохання засуджувала
Петрарку непокоїло те, що його душею оволоділо
земне кохання. Чи
не гріховне воно? Щоб не давати волю почуттям, він не прагнув домогтися Лаури.
Він кохав її романтично, чистим коханням, як ідеал жінки.
В сонеті 132 відбулася суперечка Петрарки із
самим собою про природу його кохання. Якщо любов – це благо, то чому вона несе
журбу? А якщо любов – це зло, то чому кохання таке солодке? Якщо закоханий сам
обрав це зло, то чому він скаржиться на свою долю? А якщо добро, то звідки його
скарги?
Як не любов, то що це бути може?
А як любов, то що таке вона?
Добро? — Та ж в ній
скорбота нищівна.
Зло? — Але ж муки ці солодкі, Боже!
Горіти хочу? — Бідкатись негоже.
Не хочу? — То даремна скарг луна.
Живлюща смерте, втіхо – навісна!
Хто твій тягар здолати допоможе?
Чужій чи власній волі л служу?
Неначе в просторінь морську безкраю
В човні хисткому рушив без керма;
Про мудрість тут і думати дарма —
Чого я хочу — й сам уже не знаю;
Палаю в стужу, в спеку — весь дрижу.
(Переклад Дмитра Паламарчука)
Петрарка підкреслює суперечливий, подвійний
характер земного кохання. Цю суперечливість він виражає в низці дивовижних образів-протиставлень
(антитез): любов — це «живлюща смерть», «втіха навісна. Для «обваження
свого внутрішнього стану він також використовує антитезу: «палаю в стужу», «в спеку
весь дрижу».
Суперечливість кохання підкреслюється за
допомогою порівняння: «Неначе в просторінь морську в човні
хисткому рушив без керма». Образ хиткого човна в безкрайому морі ще з часів
античності виражав долю людини, яка втратила надійну опору в житті.
І справді, любов до Бога гармонійна і
просвітлена, їй невідомі такі суперечності. Земна любов ставить перед людиною
цілу низку моральних проблем. Серед них — проблеми розуму і пристрасті. Він не
звертається до Бога і залишається наодинці зі своєю пристрастю. Людяна, що не
керується у своїх пристрастях розумом, подібна до човна без керма.
132-й сонет —- твір
трагічної проблематики, що новий час ставить перед людяною. Краще зрозуміти цей
сонет допоможе цитата трактату Петрарки
«Моя таємниця»» яка засвідчує, що поет зовсім не відкидає земне кохання на
користь небесному, але в «земному коханні розрізняє високе, шляхетне почуття і
низьку пристрасть. .
Отже, Петрарка ставить
високі моральні вимоги до свого кохання, прагне, щоб воно було високим. Поет
боїться, щоб його кохання не затьмарила низька, приземлена пристрасть.
Герой «Пісень» живе напруженим внутрішнім життям.
Любов поглинає його душу повністю. Петрарка у своїй поезії підносить не лише
облагороджуюче жіноче начало, а й вартість всього земного для людини. Краса
реального життя облагороджує людину, робить її думки піднесеними й чистими. На
думку Петрарки, любов до земного життя не є гріховною.
Оспівуючи Лауру, Петрарка оспівує велич і ліризм
природи, на якій лежить відбиток коханої – її «сліди», «блиск очей», що
свідчать про те, що сама природа, з якою спілкується Лаура, стає щасливим
свідком її довершеності, але з цією природою контрастують «підводні скелі серед
ночі» поетова журба.
Домашнє завдання: вивчити один із сонетів напам’ять та скласти сенкан зі словом кохання.
Схема сенкану:
1 рядок
слово – тема;
2 рядок – 2
прикметники або дієприкметники, які описують слово – тему;
3 рядок – 3
дієслова (дія, яка описує сказане);
4 рядок –
формула, яка показує наше ставлення до слова – теми – речення з чотирьох слів;
5 рядок –
одне слово – висновок (синонім або власний характеристика).
Наприклад,
• Сенкан « Любов».
1. Любов
2.
Прекрасна, чиста
3. Піднімає,
окрилює, дарує
4. Приносить
відчуття великого щастя
5. Подарунок
18.01.2021
року
Тема:
Епоха Відродження (Ренесансу) в Європі. Гуманізм. Культ античності. Характерні
риси ренесансної культури і літератури.
1.
Перегляньте презентацію за посиланням:
https://naurok.com.ua/prezentaciya-vidrodzhennya-84441.html
2.
Ознайомтеся з поданим нижче матеріалом
Вам відомо, що вперше термін
«Відродження» використав у XVI ст. художник Джорджо Вазарі в трактаті «Життєписи
знаменитих живописців, скульпторів і архітекторів» (1550). У межах старого світу народжувалася нова людина
(з неї і починається Відродження). Місце її народження не виникає
сумніву-Італія, а дату називають з точністю до місяця і дня: 8 квітня 1341
року, на Паску. У цей день на
Капітолійському пагорбі сенатор Рима увінчав лаврами великого Франческо Петрарку.
Така церемонія ушанування поета існувала в античну давнину, але вже багато
століть не відновлювалася. Петрарка поклав вінок на вівтар головного римського
святилища-собору Святого Петра. Античне дійство здійснилося в новому
обрамленні: поет пропонував не повертатися до античності, а з’єднати
античний ідеал гармонійної особистості з християнською духовністю.
Отже,
виникло Відродження в Італії, а пізніше поширилось і на інші європейські країни
— у XV-—XVI століттях ідеї Ренесансу поширюються у Франції та
Німеччині, а в Англії й Іспанії Відродження припадає на
XVI — початок XVII ст.
3.
запис у зошити
Відродження (Ренесанс) – це широкий
ідеологічний і культурний рух, що виник у країнах Західної Європи у процесі їх
переходу від епохи Середніх віків до Нового часу (2 пол. XV ст. (в
Італії – з XIV ст.) до середини XVII ст.)
Мистецтво Відродження пройшло кілька етапів:
1) Проторенесанс (XII – XIII ст.);
2) Раннє Відродження (XIV – XV ст.);
3) Високе Відродження (90-ті роки XV ст. – перша
третина XVI ст.);
4) Пізнє Відродження (друга половина XVI-початок XVII ст.).
Послідовність етапів доби Відродження у різних країнах виявлялася
по-різному. Класичною країною епохи Відродження вважається Італія, де
простежуються всі його етапи. А в
деяких країнах не було того чи іншого етапу. До того ж початок ренесансної доби
і його кінець теж були нерівномірними, що залежало від тих економічних і
культурних умов, що склалися в кожній європейській країні окремо.
Після хрестових
походів XI—XIII ст. на півдні Європи складається новий суспільний стан — бюргерство
(вільні повноправні ремісники й купці) — предтеча капіталістичної цивілізації.
У бюргерському середовищі формується нове розуміння життя, в основі якого
бажання людини самій розпоряджатися своєю долею, прагнення до накопичення
грошей і до матеріального достатку, ділова завзятість, замилування радощами
буття. Думка про
потойбічне існування відходить на другий план, а земне життя постає радісним і
повнокровним.
Для успішної діяльності
людина мусила глибше вивчати навколишній світ. І вона його починає вивчати.
Відкриття, зроблені за епохи Відродження , змінили не тільки світ, людину в ньому,
хід подальшої історії, вони продовжують хвилювати тих, які народилися не в ті
буремні , такі цікаві і хвилюючі роки . Образи Коперника, Колумба знайшли своє
відображення в картинах художників, кінофільмах, поетичних творах.
Великі зміни відбулися у розвитку науки і техніки.
Народжується наука в сучасному розумінні-наука як новий спосіб пізнання світу:
-розвиток морської справи і кораблебудування;
-великі зміни в медицині;
- винахід Йоганом Гутербергом книгодрукування (бл.1445р);
-обгрунтування геліоцентричної будови світу.
Польський вчений Микола Коперник займався вивченням не лише астрономії і
математики, а й медицини та права. Він
основоположник геліоцентричної системи світу. Італійський вчений Джордано Бруно
був справжнім революціонером у науці, бо віддав життя за свої переконання. Він стверджував , що світ безмежний і наповнений
багатьма небесними світилами Сонце-тільки одна із зірок, а Земля-лише незначне
небесне тіло. Великим прихильником ідей Коперника і Бруно був італійський
вчений Галілео Галілей. Він перший із вчених спостерігав за зоряним небом в
телескоп і підтвердив вчення Коперника: виявив велику кількість зірок, які не
можна побачити неозброєним оком, гори на Місяці, плями на Сонці, супутника
Юпітера. Галілей підтвердив припущення Бруно про те, що зірок-сонць величезна
кількість, а Всесвіт безмежний.
Як бачимо, вчені нової епохи, що залишилися в історії під назвою Ренесансу,
змінили релігійні погляди на світ і змогли науково обґрунтувати його нове
бачення.
Період ХУ-ХУІІ ст. має назву Великих географічних відкриттів, бо в цей час
були здійснені подорожі , які відкрили людству нові частини світу
- відкриття Америки Колумбом;
- відкриття Васко да Гама морського шляху в Індію;
- навколосвітня подорож Фернана Магеллана.
4. Прочитайте
матеріал підручника с165-169. Розгляньте таблиці на с.168.
Отже, в основі культури доби Відродження лежить принцип гуманізму ,
утвердження краси й гідності людини. У ренесансному світогляді сформувався
культ людської особистості, людське «Я» утверджувалося як богорівне. Важливою
рисою творчості гуманістів було відкриття світу й людини, прагнення до пізнання
всього, що пов'язане з людиною, пошуки шляхів до щастя людини. Гуманісти
обстоювали право людини радіти й бути щасливою у цьому, земному житті. Давнє мистецтво античності було гімном людині як
представнику розумного й прекрасного роду. Образ людини, що залежна від волі
Бога, але шукає недосяжної справедливості, розкрило середньовічне мистецтво. А
образ людини вольової, розумної, творчої створило тільки Відродження. Це образ
ідеалізований, героїзований, але саме він став сутністю ренесансної культури.
Естетичний ідеал Відродження – образ людини, що сама себе створює, не маючи
жодних сумнівів. Звісно, це була висока мрія митців. Але в їхніх творіннях цей
образ набував живої сили, надзвичайної реальності.
Характерними
ознаками культури Ренесансу були такі:
1. Світський, нецерковний характер культури
Відродження, що було наслідком секуляризації (звільнення) суспільного життя
загалом від католицького догматизму.
2. Відродження інтересу до античної культурної спадщини давньоримського зразка,
яка була дещо призабута в ранньому середньовіччі чи її риси і стилістика
частково використовувались в культурі пізнього середньовіччя.
3. Створення людської естетично-художньої спрямованості культури на противагу
релігійній домінанті у культурі середніх віків.
4. Повернення у власне філософських дослідженнях до античної філософії і
пов'язана з цим антисхоластична спрямованість філософських вчень Відродження.
5. Широке використання теорії «подвійної істини» для обґрунтування права науки
і розуму на незалежне від релігії і церкви існування.
6. Переміщення людини, як основної цінності, у центр світу і в центр філософії,
літератури, мистецтва та науки.
Епоха Відродження – яскрава і неповторна. Вона вражає нестримним злетом
фантазії митців. Титани були не тільки в науці, філософії, мореплавстві,
літературі, а й у живопису, архітектурі, скульптурі того часу. Прекрасне й
досконале створіння – людину - зображують художники доби Відродження на своїх
картинах.
5. Відродження в літературі.
Навряд чи
хтось інший може з більшим правом називатись людиною нової епохи. Кредо його
життя : « Не знати злиднів, не маючи й нічого зайвого, не розпоряджатися
іншими, але й бути у чомусь залежним від інших». До світової літератури поет
Франческо Петрарка увійшов, насамперед,
як автор « Канцоньєре»-ліричної сповіді, поетичної історії його кохання до
Лаури.
Джованні
Боккаччо-молодший сучасник та палкий прихильник Данте і
Петрарки.
У середині 60-х років 14 століття Боккаччо пише свій центральний твір-знаменитий «
Декамерон»
У творі Мігеля Сервантеса « Дон Кіхот» висловлюються демократичні ідеї, що здатні були
облагородити той час.
« Утопія Томаса Мора»-перша в історії людства програма соціального устрою.
Письменник мріяв про рівність, колективну працю, гуманістичне виховання. Слово Утопія Томас Мор склав із двоїх грецьких
коренів.Новоутворене слово означає «місце, яке ніде не існує»
Вершиною англійського Відродження і всієї європейської літератури стала
творчість Вільяма Шекспіра –неперевершеного поета і драматурга. Його перу
належать 37 п’єс - комедій, трагедій, драм. Але дар
Шекспіра виявився у сонетах, яких він створив 154.
Його творінням був і театр «Глобус» , який і нині є діючим в Англії.
Домашнє завдання:
Опрацювати матеріал підручника стор. 165-169, підготувати
повідомлення про життя та творчість
Франческо Петрарки.
13.01.2021 року
Тема: Контрольна робота №3
Середньовіччя.
Контрольна
робота з теми «Середньовіччя»
Контрольну
роботу виконуємо на уроці і відразу після уроку надсилаємо для перевірки. Хто
не виконає контрольну отримає 1.
1. Якій
культурі належить творчість Лі Бо
а) Китаю, б) Ірану,
в) Кореї, г) Японії?
2. Сонет –
це
а) невеликий чотиривірш, що має філософське підгрунтя,
б) чотирнадцятирядковий вірш, що складається з двох
катренів та трьох терцетів, з усталеною системою римування,
в) чотирнадцятирядковий вірш, що складається з трьох
катренів та двох терцетів,
г) чотирнадцятирядковий вірш, що складається з двох
катренів та двох терцетів.
3. Хто є
автором поезії «Печаль на яшмовому ганку»?
а) Гафіз, б) Хайям,
в) Лі Бо, г) Ду Фу?
4. Який
образ став ключовим у творчості Данте?
а) Лаури, б) Беатріче,
в) Марії, г) Ровени?
5. Епоха
якої династії у період Середньовіччя вважається у Китаї «золотою добою»:
а) династія Лу Юань, б) династія Тан,
в) динатсія Цзи, г)
династія Гань.
6. Сльози
ліричного героя у вірші «Весняний краєвид» Ду Фу викликає:
а) краса
весняної природи, б)
тяжкий стан країни,
в) розлука
героя з коханою, г) втрата останніх грошей?
7. Дайте короткий огляд доби Середньовіччя Сходу.
8. Проаналізуйте запропонований рубаї О. Хайяма.
Хоч гарні щоки й кучері я маю
і станом кипарис переважаю,
але спитайте, нащо майстер вічний
зростив мене в земнім саду? - не знаю.
9. Напишіть
твір-роздум на тему: «Філософія життя у китайській ліриці, чи актуальна вона
нині?»
Тема: Аліг’єрі
Данте – ключова постать італійського Середньовіччя і
ипереходу до Відродження. Загальна характеристика його творчості. Утілення в
сонеті 11 («В своїх очах вона несе кохання») краси високого почуття кохання.
1.
Ознайомтеся з життєвим і творчим шляхом Данте.
З прадавніх часів розповідають легенду. Якось
глибокої тихої ночі у браму одного мона-стиря гучно постукав блідий, змучений
подорожній. Брязкіт заліза пролунав у гарячому повітрі. Брамник запитав хто
стукає і що йому потрібно. На що незнайомець коротко відповів: «Миру!»
Цим подорожнім був
найвидатніший поет Італії - Данте.
1265 — народження Данте
Народився у Флоренції у шляхетній родині. Точна
дата народження Данте невідома: за різними дже-релами він народився в
1265 р. між 14 травня і 13 липня. Про освіту Данте теж мало відомостей,
та, очевидно, він отримав добре виховання. Є припущення, що він
навчався вдома. Також, відомо, що він навчався у Болонському університеті, але
не закінчив його. Вивчав історію, філософію, риторику,
астрономію, теологію, латинську мову, античну літературу, а саме творчість
Вергілія, Горація, Овідія.
1274 — перша зустріч з Беатріче
1283 — друга зустріч з Беатріче
1290 — смерть Беатріче
Коли
йому виповнилось 9 років, він зустрів на вулиці свою ровесницю, доньку сусіди
Портінарі на ім’я Беатріче. Ця зустріч дуже зворушила душу хлопчика і створила
в його уяві нетлінний образ кохання. Це було його перша зустріч. Але друга
зустріч – у церкві – відбулася лише через декілька років. Беатріче зробила
вигляд, що не помітила його захоплених поглядів. Невдовзі батьки видали її
заміж. Вона не стала щасливою у цьому шлюбі, але ж була слухняною донькою. Доля
була жорстока, Беатріче помирає у віці 25 років.
1295 — створення збірки «Нове життя» («La Vita Nuova»)
Та
Данте ніколи не забував Беатріче. Про дівчину в яскраво – червоному вбранні як
про втілення Вічно жіночого поет розповів у своїй першій книзі «Нове життя».
1298 — одруження Данте на Джеммі Донаті
Коли Данте йшов 13-й, в 1277 році,
його заручили з Джеммою Донаті.
Контрактні одруження в такий ранній період були типовим явищем і включали
формальну церемонію проставлення підписів перед нотаріусом. Одружився
Данте 1298 року.Від своєї дружини Данте
мав трьох дітей: Якопо, П'єро і Антонію. Про останню відомо, що вона стала
черницею. Родина Джемми ді Донаті була одною із найвпливовіших у Флоренції в
період пізнього Середньовіччя.
1300-1301 — пріор Флоренції
Данте
– активний політик. Він займає почесну посаду пріора, виконує дипломатичні
доручення, веде переговори в Римі з папою Боніфацієм VIII, бере
участь у військових походах, боротьбі партій, міському самоврядуванні. У партії
гвельфів, до якої належав Данте, відбувся розкол: вона розділилася на
«чорних» - прихильників папи, та «білих»
- противників політики Боніфація VIII. Данте належав до
других.
1302 — вигнаний з Флоренції
У 1300 році Данте став членом ради шести
пріорів, але папська партія виселила його з Флоренції, конфіскувавши усі
маєтності. У 1301 році Данте присудили до спалення, будинок його зруйнували.
Рятуючись від жорстокого вироку йому довелось назавжди покинути рідне місто.
1302 року флорен-тійська влада постановила, що Данте загрожуватиме страта, якщо
він наважиться з'явитися у місті, не виплативши призначеного штрафу у розмірі
п'яти тисяч флоринів. Так почалася пора поневірянь Данте. Розповідають, що Данте побував майже в усіх
містах Італії, шукаючи притулку Про долю
Данте Аліг'єрі дуже мало фактичних відомостей, слід його впродовж років
втрачається. На перших порах він знайшов притулок у володаря Верони, згодом — до Лукки та Падуї. А в 1308—1309
роках опинився в Парижі.
1290 — 1321 — створення «Божественної комедії»
Данте
Аліг'єрі розпочав свою літературну діяльність досить рано і написав багато
творів, але світову славу принесла йому «Божественна комедія», яку
розпочав писати 1290 року, переробив 1313 року, а закінчив 1321 року. У трьох
частинах («Пекло», «Чистилище», «Рай») Данте описав свою мандрівку до Бога.
Супутником Данте виступає римський поет Вергілій,
пізніше Данте супроводжує Беатріче, що уособлює милість Божу. Твір є справжньою
енциклопедією середньовіччя. Дослідники вважають «Божественну комедію» одним з
найвизначніших творів не лише італійської, але й світової літератури.
1315 — підтвердження вигнання Данте і його синів з Флоренції
У 1315 році уряд Флоренції оголосив амністію: ті, хто хотів отримати
помилування, повинні були пройти через все місто в полотняних сорочках та
паперових ковпаках. Це не шлях
повернення на Батьківщину для Данте. І якщо немає більш гідного шляху, то у
Флоренцію я не увійду ніколи. На свою батьківщину він так і не повернувся, і до
останніх своїх днів вважав себе «безвинним вигнанцем».
1316—1317 — 1321 - оселився в Равенні
Данте
останні 6 років свого життя прожив у Равенні.
Влітку 1321 року Данте як посол правителя Равенни вирушив до Венеції для
укладення миру з республікою Святого Марка. Повертаючись Данте захворів на малярію і помер у ніч з 13
на 14 вересня 1321 року. Данте поховали в Равенні. Правитель Равенни поклав на чоло поета
лавровий вінок. Його могила в наш час є місцем паломництва мільйонів
відвідувачів.
Жителі
Флоренції просили равенців повернути
поета в рідну землю, але жителі Равенни відмовились, так як Флоренція не
прийняла колись живого поета. Данте навіки обезсмертив
Флоренцію й приніс славу Італії, його твори й зараз бентежать і
хвилюють читачів усього світу.
2.Робота в зошиті.
Сонет – ліричний вірш, що складається з 14 рядків п’ятистопного або
шестистопного ямба, двох катренів (чотиривіршів) та двох терцетів (тривіршів).
Строфи співвідносяться між собою за принципом: зав’язка - розвиток дії –
кульмінація - розв’язка.
1. Читання
сонету у підручнику на с.158.
2. Дайте
усно відповіді на питання після сонету.
3. Домашнє
завдання: складіть сенкан про Данте використовуючи подані зразки
І .
Данте
Мудрий, великий,
Закохується, пише, мислить,
«Нове життя»- перша лірична
сповідь.
Лірик
ІІ. Данте
Геніальний, відомий
Кохає, творить, втрачає
Славить кохання до земної донни
Майстер
30.12.2020
Тема: Література середньовічної Європи:
основні тенденції та жанрово-тематичне розмаїття. «Пісня про Роланда».
Історична основа твору й поетичне переосмислення в ньому реальних подій.
Патріотичні ідеї. Образна система (Роланд, Ганелон, Карл) . Елементи фольклору.
Особливості поетичної мови твору.
1.
Ознайомтеся
з поданим нижче матеріалом.
В основі «Пісні про Роланда» лежить
дійсний історичний факт, пов’язаний з боротьбою французького короля Карла
Великого проти маврів у VTTT столітті. Описані у творі події згадуються в
арабських та французьких хроніках.
У 778 році Карл Великий на прохання
мусульманського владики, маючи свої інтереси в Іспанії, втрутився в іспанські
справи. Похід Карла був невдалим. Повертаючись на батьківщину, ар’єргард
французів був розбитий місцевими басками в Ронсевальському межигір’ї Піренеїв
на вузькій гірській дорозі. Про цей драматичний випадок повідомляє історик
Ейхард у «Життєписах Карла Великого» (ІX ст.): «У битві цій були вбиті
Еггіхард, королівський стольник, Ансельм, пфальцграф Хруодланд, начальник
Бретонської марки». Героїчна поема народжувалася по гарячих слідах історичних
подій. Її зміст — правдива поетична розповідь сучасника, яка з часом піддалася
сюжетній обробці: Так, замість басків з’явилися грізні араби - мусульмани, що
захопили значні володіння в Іспанії і вже неодноразово вторгалися на французькі
землі. Поразка при Ронсельвалі не вкрила ганьбою французів, а лише сприяла
виявленню їхньої хоробрості, вміння стояти на смерть, захищаючи свою
батьківщину і прикриваючи тили головних сил, що відходили.
2.
Прочитайте
матеріал підручника с.152-153.
Заповніть таблицю на цьому уроці та надішліть для перевірки
Твір | Країна | Час створення | Герой | Історична основа | Жанр | Ідея |
«Пісня про
Роланда» |
|
|
|
|
|
|
«Слово про
похід Ігорів» |
|
|
|
|
|
|
23.12.2020 року
Тема: Розвиток мовлення. Написання власних рубаї.
Згадайте, що таке
рубаї? (Рубаї – це чотиривірш
філософсько-ліричного змісту, в якому римуються 1, 2, 4 рядки, а 3 – без рими.
Інколи римуються всі чотири рядки. Це довершений мініатюрний віршований твір,
що виражає певну думку, підкреслену в останньому рядку строфи. Рубаї співаються
один за одним, розмежовуються паузами)
Складіть власні вірші за поданими зразками.
Порівняйте їх з рубаї Хайяма.
_____ скінчилась;
_____ закрилась!
_____ зветься,
_____ поділась?
Як шкода, що весна моя
скінчилась
І
книга юності навік закрилась!
Та
пташечка, що молодістю зветься,
Звідкіль
вона взялась? Куди поділась?
_____ провини.
_____ хоче
_____ глибини?
Коли єство моє ліпив
Творець із глини,
Зарані
відав він про всі мої провини.
Якщо
від нього гріх, чому мене він хоче
В
день суду ввергнути в палаючі глибини?
_____ водою?
_____ років
_____ малою!
Чи
дійдемо до хати над водою?
О,
як я хочу після тисяч років
Зійти
з землі хоч травкою малою!
Чекаю на роботи до наступного уроку
21.12.2020
8 клас
Тема:Позакласне
читання. Чарівний світ східної поезії.
Творчість Рудакі. Газелі, рубаї, бейти.
1.
Перегляньте презентацію за посиланням https://www.slideshare.net/kyrychuk/ss-45627594
2.
Ознайомтеся з життям і творчістю Рудакі.
«Життя
та творчість Рудакі»
Відомостей
про життя Рудакі збереглося дуже мало. Ще в юнацькі роки він був відомий на
батьківщині як співак і музикант. Ось що написано про поета в одній з ранніх
антологій перської поезії «Серцевина серцевин»: «Він народився сліпим (за
іншими відомостями, Рудакі був осліпленим у зрілому віці), але був настільки
талановитим і здібним, що до восьми років знав напам’ять увесь Коран і став
читцем Корану; він почав складати вірші, які народ захоплено зустрічав. Любов
до нього дедалі зростала, до того ж Господь обдарував його чудовим голосом і
здатністю співом чарувати серця. Він навчився гри на барбаті (лютні), став
майстром гри, і чутки про нього пішли по всьому світу. Емір Наср, син Ахмада
Саманіда, особливо наблизив його до себе».
Однак
не можна сказати, що все життя Рудакі минуло в розкоші й щасті. Поет, який
понад сорок років служив Саманідському двору, в старості попав у неласку. За
наказом еміра його заслали у вигнання. Причина вигнання невідома, але
припускають, що чималу роль у цьому відіграло його співчутливе ставлення до
одного з народних бунтів у Бухарі. Останні роки Рудакі жив у злиднях, помер 942
р. і був похований у своєму рідному селищі, від назви якого він узяв свій
псевдонім. Через тисячу років було знайдено його могилу й збудовано мавзолей.
Маленький гірський кишлак у Таджикистані здобув світову славу, став місцем
паломництва прихильників поезії.
Як
зазначають історичні джерела, Рудакі написав дуже багато. Однак з його
величезної творчої спадщини до нас дійшло лише близько тисячі двовіршів
(бейтів).
Перси
називають Рудакі «Адамом поетів», оскільки його творчість мала вагоме значення
у формуванні й подальшому розвитку однієї з найбагатших літератур світу. Поет
був прихильником фольклорних жанрів, епічних мотивів, міфічно-казкових образів
стародавньої іранської культури. Він приніс у поезію і «свіжість ранішньої
роси», і «шерехатість полови, розсипаної на току», і «важку селянську думу про
врожай». Поет не пристосовувався до панівних канонів високої поезії, а творив
свою, для якої зразком була народна пісня (недаремно у молоді роки він сам був
народним співцем і музикантом)..
Вірші
Рудакі особливі не лише високою майстерністю. У них виражені передові
гуманістичні ідеї. Саме Рудакі першим у поезії мовою фарсі звернув свій погляд
на людину, ввів її в літературу. І природу, і філософські ідеї Рудакі передавав
крізь бачення звичайної, «земної» людини, яка міркує чітко та просто. У його
віршах - істинна людяність та неповторна емоційна виразність.
Уславлення
Розуму - основа світогляду поета, його розуміння Добра і Зла, викриття
несправедливості та філософського примирення з жорстокістю долі. Поезія Рудакі
завоювала весь світ і стала видатним явищем світової культури.
3
Зробіть записи в зошит
Бейт (араб.) — дворядкова строфа, яка містить закінчену думку.
Газель (від араб, газаль — ліричний вірш). Складається з кількох дворядкових
строф-бейтів. Зміст, як правило, — оспівування коханої жінки, спогад про
молодість.
Рубаї — одна з найбільш складних жанрових форм персько-таджицької поезії. Обсяг
їх — 4 рядки, в яких три римуються: 1-й, 2-й, 4-й. Іноді можуть мати риму й усі
чотири. Співаються один за одним, розмежовуються паузами (як куплети).
3.
Прочитайте
вірші Рудакі за посиланням http://www.ae-lib.org.ua/texts-c/rudaki__poetry__ua.htm
Комментариев нет:
Отправить комментарий